Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих - Террі Гудкайнд

— Нам надійшли деякі… скарги.

— На мене? Що я такого зробив? Ти ж знаєш, що я добре працюю.

— Занадто добре. — Іцхак водрузив капелюх на місце. — Мужики на складі говорять, що ти дріб'язковий і загребущий. Їх слова, не мої. Вони кажуть, що ти змушуєш їх відчувати себе неповноцінними, демонструючи, який ти молодий і сильний. Кажуть, що ти смієшся над ними в них за спиною.

Багато з цих чоловіків були молодші Річарда і досить сильними.

— Іцхак, та я ніколи…

— Та знаю, знаю. Але їм так здається. Не ускладнюй собі життя. Важливо те, що вони думають, а не те, що є насправді.

Річард з досадою зітхнув.

— Але на робочому осередку мені заявили, що я здатний працювати, тоді як багато хто не може, і що я ніби як повинен докласти всі зусилля на те, щоб полегшити тягар цих нещасних, тих, у кого немає моїх можливостей. Вони сказали, що я втрачу цю роботу, якщо не буду викладатися повністю.

— Це вузька доріжка.

— І я переступив межу.

— Вони хочуть, щоб тебе прибрали.

— Значить, я звільнений? — Зітхнув Річард.

— І так, і ні, — помахав рукою Іцхак. — Ти звільнений зі складу за некоректну поведінку. Я умовив комісію дати тобі ще один шанс і перевести на фургони. Там роботи небагато, тому що ти маєш право тільки завантажувати їх і розвантажувати по прибутті на місце. Куди менше шансів нарватися на неприємності.

— Спасибі, Іцхак, — кивнув Річард.

Погляд Іцхака забігав по сторонах, немов намагаючись сховатися серед болванок, діжок з деревним вугіллям і куп залізної руди, що чекали відправки. Він почухав скроню.

— Там менше платять.

Річард струсив зі штанів і з рук металевий та вугільний пил.

— А яка різниця? Вони все одно все у мене забирають і віддають іншим. Насправді зовсім не я втрачаю в зарплаті, а інші недоотримають моїх грошей.

Іцхак хихикнув, і ляснув Річарда по плечу.

— Ти тут єдиний, на кого я можу покластися, Річард! Ти відрізняєшся від інших. Я відчуваю, що все, що я тобі кажу, ніколи не піде далі тебе.

— Я ніколи б так з тобою не поступив.

— Знаю. Тому й кажу тобі те, що ніколи не сказав би нікому іншому. Передбачається, що я повинен працювати, як і всі інші, але також я повинен забезпечувати роботою. Вони забрали моє підприємство, але хочуть, щоб я як і раніше управляв ним для них. Божевільний світ.

— Ти й половини не знаєш, Іцхак. Так що там з цим навантаженням-розвантаженням фургонів? Що потрібно зробити?

— Я заборгував поставку одному ковалю за містом.

— Чому?

— Йому замовили інструменти, а в нього немає металу. Багато хто чекає поставок. Велику частину цього барахла, — махнув він на болванки, — замовили ще минулої осені. Минулої осені! Вже весна на носі, а вони тільки надійшли! І всі обіцяні тим, хто замовив раніше.

— А чому така затримка?

— Схоже, ти все ж дійсно неосвічений селюк! — Ляснув себе по лобі Іцхак. — Де ти був увесь цей час? Під каменем ховався? Не можна отримати щось лише тому, що тобі це потрібно. Ти повинен чекати своєї черги. Твоє замовлення повинно бути схвалене ревізійною комісією.

— Чому?

— Чому, чому, чому! Ти тільки це слово і знаєш?

Зітхнувши, Іцхак пробурмотів під ніс щось щодо того, що Творець відчуває його терпіння. І заходився пояснювати Річарду, шльопаючи пальцями однієї руки по долоні іншої.

— Тому що ти повинен думати про інших, ось чому. Повинен брати до уваги потреби інших. Якщо я заберу на себе всю поставку металу, то який шанс залишається тим, хто хоче робити те ж саме? Якщо я монополізую весь бізнес, це несправедливо. Це позбавить людей роботи. Все, що є, має бути розділене. Наглядовий комітет повинен слідкувати, щоб все було поділено порівну на всіх. Деякі не можуть виконувати замовлення так швидко, як я, у них можуть бути якісь проблеми, недостатньо робочих або у їх робочих «якісь проблеми, тому я повинен чекати, поки вони не впораються зі своїми складнощами.

— Але це ж твоє підприємство, чому ти не можеш…

— Чому, чому, чому! На, візьми накладну. Мені зовсім не потрібно, щоб цей коваль приперся сюди і знову на мене кричав. У нього неприємності через невиконання замовлення і йому потрібен метал.

— А чому у нього неприємності? Я думав, що всі повинні чекати своєї черги. Іцхак підняв брову і стишив голос.

— Його замовник — Притулок.

— Притулок? Це ще що таке?

— Притулок. — Іцхак розвів руки, показуючи щось велике. — Так називається те, що будують для імператора.

Назва була Річарду незнайома. Саме на будівництво нового імператорського палацу і приїжджали в Алтур-Ранг численні робочі. Він підозрював, що якраз тому Ніккі так прагнула приїхати в це місто. Їй було для чогось потрібно, щоб він теж взяв участь у здійсненні цього грандіозного проекту. Треба думати, таке її спотворене уявлення про іронію.

— Цей новий палац буде величезним. — Іцхак знову змахнув руками. — Багато роботи для багатьох людей. На будівництво Сховища підуть роки.

— Значить, якщо товар призначений для Ордену, то краще скоріше доставити необхідне. Я побіг.

Іцхак, посміхнувшись, відважив глибокий уклін.

— Ну нарешті ти почав розуміти, пан Річард-чомучка! Коваль працює безпосередньо на будівельників палацу, які підпорядковуються сьогоднішній владі. І будівельникам потрібні інструменти і всяка всячина. Вони не бажають слухати виправдань від якогось нікчемного коваля. Коваль теж не бажає