Повелитель таємниць - Cuttlefish That Loves Diving
, - . =
Прозорі опариші, що виросли з тіла Кляйна, переливалися під сонячним світлом, створюючи тривимірні шари таємничих символів. Вони з'єднувалися з вищими і нижчими рівнями, безпосередньо представляючи абстрактні поняття химерності, божевілля, змін, сили і мудрості.
.
Серед завивання холодного вітру чорні ілюзорні нитки здіймалися навколо Кляйна, з'єднуючись разом, утворюючи дивні щупальця.
= = =
Щупальця здригалися, коли його Тіло Душі, Астральна Проекція, Тіло Серця і Розуму та Ефірне Тіло були перетворені на фрагменти, коли вони злилися з різними личинками, які представляли різні думки, сум'яття та дилеми Кляйна. Коли вони м'яко пролітали між ними, здавалося, що вони злітають на нескінченну висоту, де є незліченні ілюзії, що обіймають величезні спотворені будівлі. Вони або грали на духових інструментах, або виголошували промови, або гарчали, або марили.
= =
Серед незліченних хаотичних почуттів Кляйна все навколо склалося докупи, немов перетворилося на духовний світ. Однак були живі люди, які приходили і йшли з зірками, що сяяли на них.
, -
У цей момент у фрагментах, наповнених думками, з'являються схожі спогади – свіжі спогади
. ;
На ній був зображений Цар ангелів Адам, який молився із заплющеними очима. Це була сцена його шокуючої появи;
;
Це він використав Дзвін Смерті проти Інса Зангвілла, коли той натиснув на курок, щоб розбити йому голову;
;
Саме тоді він показав усмішку свого клоуна, сказавши глибоким голосом: "Цей постріл для Капітана;
;
Це було тоді, коли глядач Адам використав надзвичайно ясне і невинне око, щоб вловити кінцівку вистави;
=
Він перетворився на Данна Сміта, запросивши Дейлі Сімона станцювати заключний танець.
, - .
Всі вони були такі свіжі в його пам'яті, особливо погляд Глядача. Існував, здавалося б, тілесний зворотний зв'язок, який відчувався як магнетична сила. Це змусило Кляйна поступово знову відкрити в собі почуття самосвідомості.
Я
?
Хто я?
.
Це було питання, на яке Кляйн мав відповідь, коли був ще Безликим. Йому не потрібно було довго думати про це, оскільки він швидко зрозумів свою особистість
, ;
Людина з Землі, людина, яка була реконструйована з фрагментів пам'яті Кляйна;
;
Людина, чий досвід Нічного яструба глибоко вплинув на нього;
, ;
Людина, яка перестрахувалася і боялася небезпеки, але змогла вистояти і все кинути;
.
Опікун і жалюгідний негідник.
, — ,
Дивні органи чуття, які не походять з Тіла Серця і Розуму або Тіла Душі, витягувалися з фрагментів по крихтах, конденсуючи нові думки Кляйна - холодність, спокій, видовище і непомічання. Це були думки, які дозволили йому поглянути на світ з ще більшої кількості ракурсів і вимірів.
Він знав, що це може бути божественністю. Не чинячи опору, він прикував чорними нитками оригінальні фрагменти Духовного Тіла, дозволяючи йому повільно знову набувати форми.
=
У цей момент він усвідомив мету ритуалу просування.
= , !
Це був знак, якір. У порівнянні з іншими шляхами, Чаклун Бізарро, який пережив фрагментацію своїх Тіл Душі, потребував якоря набагато раніше!
, . = , 5, .
Однак для цього не потрібна була підтримка будь-якої віри. Навпаки, віра була численною і змішаною справою, в якій було задіяно занадто багато особистих почуттів. Під час фрагментації під час цього ритуалу він легко стер людяність наступника, який був лише Послідовністю 5, залишивши після себе божественність.
!
Грандіозного і глибокого виступу під наглядом незліченної кількості глядачів вистачило, щоб скласти цей якір!
Незважаючи на те, що глядачів було небагато, як вершина існування Глядацького шляху, Адам міг зрівнятися з тисячами звичайних глядачів. Він навіть міг уявити собі театр глядачів, щоб створити ефект.
Коли все його тіло набуло форми, з глибин його напівбогського духовного тіла виривалися всілякі знання, огортаючи розум Кляйна і надаючи йому невимовного впливу. Здавалося, що його мозок ось-ось вибухне.
.
Однак, маючи певний рівень божественності та багатий досвід, він міг дивитися на це відсторонено і досить легко пройти через цю стадію.
-, - .
Прозорі опариші на його обличчі, руках, шиї та під одягом повернулися в його тіло, перетворившись на чорноволосого кароокого Кляйна Моретті.
Подивившись на Дейлі Сімон, яка все ще перебувала в його обіймах і повільно холонула, він підняв її і підійшов до Леонарда Мітчелла. Він нахилився і поклав її на землю.
.
У Дейлі вже не було ні чорної луски, ні білого пір'я. Вона прийшла до нормального стану, а очі були заплющені. Куточки її рота були згорнуті, наче вона бачила найглибший і найсолодший сон.
, =
Кляйн підвівся, подивився на Леонарда, який знову розплющив очі, і важко сказав: "Вона повернулася в царство Богині, як і Капітан".
=
Він перетворив її на маріонетку, щоб повернути назад мутацію Дейлі, дозволивши їй померти як людина, перш ніж звільнити свій контроль над нею.
Леонард спробував змусити посміхнутися, скигливши на знак визнання. Сльози текли по його обличчю.
.
Кляйн м'яко кивнув головою.
= =
Для неї це може бути не найгіршим результатом. Вона повернулася як людина в обійми божества, в яке вірить, і саме там Капітан та інші.
=
Говорячи, він підсвідомо і щиро підняв праву руку і чотири рази постукав себе по грудях за годинниковою стрілкою.
Леонард інстинктивно намалював знак багряного місяця. На мить він був здивований, коли вираз його обличчя став дивним.
= .
Кляйн оглянув місцевість і сказав: «Заберіть пані Дейлі з собою в Східний Балам». Повідомте, що вона померла через напад Інс Зангвілла і зробила винятковий внесок у спричинення смерті Інс Зангвілла.
= =
Не хвилюйтеся, ніхто не буде вас розслідувати. Звичайно, ви можете скористатися цією можливістю, щоб залишити Червоні рукавички.
=
Я звик до Церкви, – важко сказав Леонард.
.
Кляйн зняв капелюха і попрощався з поклоном.
=
Тримаючи капелюха, він повернувся, щоб підійти до тіла Індже Зангвілла, і взяв карту, на якій була колісниця і червоний священик.
.
Червоний священик носив обличчя Розеллі Густав.
, - ?
Губи Леонарда затремтіли, коли він раптом запитав: "А-ти не повертаєшся до Церкви?"
.
Кляйн не обернувся, одягнув шовковий циліндр і попрямував до чергового виходу на площу.
,
Зробивши кілька кроків, він зробив паузу і відповів Леонарду, повернувшись спиною до нього
Я більше не можу повернутися
.
Не можу більше повернутися, Леонард заціпеніло дивився, як знайома постать поступово віддалялася і зникала.
, - .
Через деякий
