Гармонія (2) - Анна Стоун

Хлопець здригнувся, подивившись на неї знизу вгору.

- Навіщо ти зі мною лишилась? Адже ти могла повернутися у Зарганс!

- Я тобі це вже казала! Я тебе тут одного не лишу! Тим паче заприсяглася, що не дам тобі ні з ким ожениться!

Альбрехт ледь не відкрив рота від подиву.

– Коли ти встигла?

- Ну, було діло. - усміхнулася Рада, відвівши погляд.

Їй не хотілося говорити Альбрехту, що коли вона скинула з вежі його наречену, їй самій захотілося за нього заміж.

- Візит закінчено! Іди, Вольфрам! - двері несподівано відчинилися і ввійшов Буз.

- Чому? – підвелася Рада. - Так швидко?

- Староста так вирішив! Не хотілося б тебе виштовхувати силою! Так, що, будь ласка, йди сама!

Рада обернулася до Альбрехта, що сидів на краю ліжка, опустивши голову.

- Не здавайся.  - наостанок прошепотіла йому вона. - Я тебе не віддам!

Альбрехт кивнув на ці кілька секунд на його губах з'явилася усмішка.

Раді було важко його залишати одного в такому стані. Вона просто не мала виходу. Але вона не збиралася сидіти без діла. Дурні нині закони у герцогстві, що дозволяють провернути такий обман. Рада вирішила негайно знайти Мерліна.