Третя крапля магії - Лариса Лешкевич
Укка запевнила Аула, що тричі проведеного обряду має вистачити, щоб на якийсь час відвести від Айни та Теумара руйнівну магію невідомих земель.
– А потім? – турбувалася Аула. – Адже їм ще доведеться повертатися…
– Як тільки в руках Айни опиниться чорний мох, я зумію прокласти дорогу з того світу в цей, щоб вони пройшли безперешкодно.
Але Аула все одно не могла позбутися тривоги. Далекий край Сухого русла наскрізь пронизаний магією, яку ніхто з тих, хто нині живе, не здатний подолати. Як довго будуть діяти захисні чари?
– Сайм та Мер'ята провели стародавній обряд з'єднання крові, щоб створити охоронницю, але не зуміли цього зробити, бо я вже використала нашу родову силу, – сказала вона Укке.
– Цього все одно було б недостатньо. Мер'ята могутня, але надто молода... Проте, пролита ними кров принесла свою користь. Вона відкрила дорогу, і я як хранителька отримала доступ до первинних сил не тільки Лянсіди, а й Етеляни, – пояснила Укка.
– Ти можеш подивитись, що з ними зараз відбувається? – запитала Аула.
– Ні. Інший світ не відкриє мені свої таємниці… Чорний мох у руках твоєї доньки – не лише ліки, а й символ переходу. Ми зробили все, що могли… Тепер треба чекати… Якщо Айна і Теумар об'єднають свою кров так, як це зробили Сайм і Мер'ята, то готова присягнутися, що води Великої річки рано чи пізно повернутися... Коли це станеться, то в хранительках Сухого русла теж відпаде необхідність, і я нарешті зможу піти по заповідній стежці... Мені довелося жити довше, ніж іншим…
– Бо в тебе немає дітей? – наважилася спитати Аула.
– Для народження дівчинки, наділеної таємними знаннями, не підійде будь-який чоловік! – презирливо посміхнулася Укка. – А такий, який був би гідний стати батьком, мене не знайшов…
Аулі дуже хотілося дізнатися більше, але вона не наважувалася ставити Укке занадто багато питань. До того ж їй тепер і не до цього було – думки про долю дочки безжально мучили її. Не так турбувалася Аула, коли знала, що Айна в Лянсіді, хай і в неволі, але захищена традиціями. А інший світ, де вона тепер блукає, живе за іншими, незрозумілими правилами.
– Чи багато сили у Теумара? – запитала вона.
– Він узяв із собою три краплі магії, решту залишив тут, для лікування отця та потреб міста, – відповіла Укка.
Аула похитала головою. Наскільки всім стало легше дихати, якби Ізенар помер! І хоч вона не вимовила цього вголос, Укка вгадала ті думки по легкій тіні, що набігла на її обличчя.
– Смерть Ізенара не стане порятунок ні для Лянсіди, ні для Етеляни, а ось життя його може багато чого змінити! Ізенар гідний смерті не більше, ніж будь-хто з нас. Кожен робить те, що може і хоче, і не завжди при цьому думає про наслідки.
– Ти маєш рацію, – відповіла Аула, – бо якби не його шалена жага помсти, то Сайм і Мер'ята навряд чи опинилися б разом.
– Теумар та Айна теж…
– До речі, я ось про що згадала. Лемі, наречений Айни не повернувся в Етеляну… Судячи зі слів Сайма, хлопчик на повні груди вдихнув вітер свободи і любові без жодних обмежень.
– Його бажання жити по-своєму розуму, нам тільки на руку, – з усмішкою відповіла Укка. – Я ніколи не розуміла цих заборон для заручених. У ті часи, коли русло Великої річки переповнювало води, такого не було. І чоловіки і жінки мали право випробувати смак плотського кохання до весілля, якщо в тому була необхідність.
– До їхнього весілля всього нічого залишалося! – вигукнула Аула, – Він чекав довше!
– Нехай станеться те, що зумовлено! – сказала Укка і трохи помовчавши, змінила тему: – Ну, добро ж! Ми гарно попрацювали, змінюючи долі, а тепер мені треба повернутися до Лянсіди. Передай Мер’яті, що кохання – коханням, проте й слід відвідати батька. Ізенар її не впізнає, але коли вона поруч, він стає спокійнішим.
Аула посміхнулася. Усі ці дні Мер'ята проводила в Етеляні. Вони з Саймом ні на мить не розлучалися, і Аула дуже сподівалася на швидку появу онуків.
– А ще я хочу поглянути на цю дівчину з Сетао, – додала Укка, – Нехай і вона приїде теж.
– Я передам твої прохання!
І вони попрощалися.
Шлях у місто від лісового будинку Уккі був не такий далекий, тому Аула не стала користуватися магією, а здолала його верхи. Вона хвилювалася. Незабаром вона на власні очі побачить Лянсіду – місце, яке довгий час вважалося осередком зла і нещасть для Етеляни.
Мер'ята і сама подумувала про те, що треба навідатися додому разом із Саймом, щоб Сайм звикав до думки, що тепер це також і його дім.
Вночі вони довго розмовляли та домовилися, що своє сімейне життя зв'яжуть все ж таки з Етеляною.
Мер'ята щиро вважала, що батькові, коли він видужає, слід ухвалити важливе рішення: відійти від справ і передати Теумару кинджал вождя Лянсіди. Так буде найкраще для всіх.
Сайм же побоювався, що Ізенар не погодиться і продовжить сіяти розбрат між містами.
– Ні! – впевнено відповіла Мер'ята, – Я зумію вмовити його! Батько часто нерозважливий, але традиції предків він шанує. Ти – мій чоловік, обряд, який ми провели – непорушний. Батько не посміє піти всупереч богам, які вже виявили свою волю. І вирішуватиме долю Айни він теж більше не буде. Вона зараз ризикує життям, щоб видобути для нього ліки.
