Гармонія (2) - Анна Стоун

Оглянувшись на урвище, Альбрехт проковтнув слину. Він розумів, що сили не рівні. У цьому стані і без чарівних обладунків їм не перемогти. Люди графа наступали, тіснячи їх до урвища. Рада знову спробувала створити заклинання.

У них залишався лише один вихід.

- Ти зі мною? – хлопець простягнув до неї долоню.

  Дівчина зволікала, не зводячи з нього повних розпачу очей. Вона розуміла, що шанс вижити, впавши з такої висоти, у них невеликий.

Слабо посміхнувшись, вона вклала свою долоню в його. Так багато хотілося сказати, але час невблаганно мчав уперед. Люди графа наступали.

Замружившись, вони стрибнули вниз з урвища. Вода їх зустріла крижаними обіймами.