Володар Перснів. Частина третя. Повернення короля - Джон Рональд Руел Толкін

Діс була донькою Траїна II. Вона — єдина жінка-ґном, яку згадано на ім’я в цих історіях. Ґімлі розповідав, що жінок серед ґномів не багато — ймовірно, менш як третина цілого народу. Жінки рідко полишають домівки, хіба що в разі надзвичайної потреби. Голосом, зовнішністю й одягом, якщо їм таки доводиться вирушати в мандри, вони такі схожі на ґномів-чоловіків, що очі та вуха інших народів не здатні їх розрізнити. Це дало підставу до появи серед людей безглуздої думки, ніби ґномів-жінок не існує взагалі й ґноми «ростуть просто з каміння».

Саме через невелику кількість жінок рід ґномів розростається повільно та раз у раз опиняється в небезпеці, коли позбувається затишних сховків. Адже ґноми можуть мати лишень одного чоловіка чи дружину за життя і дуже ревниві, як і стосовно всього, що їм належить. Власне, одружених ґномів у цьому народі менше, ніж третина, бо не всі жінки виходять заміж: декотрі жінки чоловіків не потребують, інші бажають тих, хто для них не доступний, і відтак не одружуються ні з ким. Щодо ґномів-чоловіків, то й багато хто з них також не бажає одружуватися, бо надто заклопотаний своїм ремеслом.

[52]

Ґімлі, син Ґлоїна, здобув славу як один із Дев’ятьох Мандрівників, котрі вирушили в путь із Перснем: він перебував у товаристві Короля Елессара впродовж цілої Війни. Ґімлі називали Ельфодругом через велику приязнь, яка поєднала його з Леґоласом, сином Короля Трандуїла, і через шану, яку цей ґном виявив до Володарки Ґаладріель.

Після Сауронової загибелі Ґімлі привів частину ґномівського народу з Еребору на південь і став Володарем Сяйливих Печер. Він і його народ створили чимало прекрасного в Рогані й у Ґондорі. Для Мінас-Тіріта вони викували брами з мітрилу та сталі навзамін тих, які розтрощив Король-Відьмак. Друг його, Леґолас, також привів на південь ельфів із Зеленолісся, і вони замешкали в Ітілієні, і край той знову став найчарівнішим з усіх Західних земель.

Коли Король Елессар попрощався з життям, Леґолас нарешті прислухався до поклику серця і поплив за Море.

*

Ось останній запис, зроблений у «Червоній книзі»

Чули ми розповідь про те, що Леґолас узяв Ґімлі, сина Ґлоїна, зі собою через їхню щиру дружбу — найщирішу, яка будь-коли поєднувала ельфа та ґнома. Якщо це правда, то вона викликає подив: невже ґном покине Середзем’я заради дружби, нехай і якої великої; невже ельдари приймуть його; невже Володарі Заходу це дозволять? Однак мовлять іще, що Ґімлі поплив за Море через бажання знову побачити вроду Ґаладріель; і, можливо, саме вона, могутня серед ельдарів, здобула для нього цю неймовірну ласку. Щось іще до цього додати годі.

Додаток Б

Літописання

(Хронологія Західних Земель)

Перша Епоха завершилася Величною Битвою, під час якої Воїнство Валінору знищило Танґородрім[53] і скинуло Морґота. Після того більшість нольдорів повернулася на Далекий Захід[54] і оселилася на Ерессеа, так що їхні поселення було видно з Валінору. Багато синдарів також відпливло за Море.

Друга Епоха завершилася першою поразкою Саурона, прислужника Морґота, і захопленням Єдиного Персня.

Третя Епоха добігла кінця під час Війни за Перстень; але вважають, що Четверта Епоха розпочалася допіру після від’їзду Повелителя Ельронда, коли настав час панування людей і занепаду всіх інших народів Середзем’я, «наділених даром мови»[55].

У Четверту Епоху попередні віки часто називали Прадавніми Часами; та дослівно вживати цю назву варто лише стосовно періоду, що передував вигнанню Морґота. Історії того часу до цих хронік не внесено.

Друга Епоха

Для людей Середзем’я то були похмурі роки, а для Нуменору — літа розкоші. Про події в Середземні збереглося зовсім мало записів, вони стислі, й дати в них часто неточні.

На початку епохи на цих теренах усе ще мешкали Високі Ельфи. Жили вони головно в Ліндоні на захід од Еред-Луїну; та, перш ніж було побудовано Барад-дŷр, чимало синдарів переселилося на схід, і декотрі з них заснували королівства у далеких лісах, де мешканцями тих королівств були переважно пралісні ельфи. Трандуїл, який королював на півночі Великого Зеленолісся, був одним із них. У Ліндоні на північ од Люну мешкав Ґіл-ґалад — останній нащадок нольдорських королів у вигнанні. Його вважали Верховним Королем Ельфів Заходу. У Ліндоні на південь од Люну певний час мешкав також і Келеборн, Тінґолів родич, чиєю дружиною була Ґаладріель, найвеличніша з-поміж ельфійок. Вона була сестрою Фінрода Фелаґунда, Друга Людей, який колись королював у Нарґотронді й віддав своє життя, щоб урятувати Берена, сина Барагіра.

Згодом декотрі ельфи подалися до Ереґіону, що лежав на схід од Імлистих Гір, неподалік од Західної брами Морії. Вони вчинили так, бо дізналися, що в Морії знайдено мітрил[56]. Нольдори були неперевершеними ремісниками і до ґномів ставилися не так вороже, як синдари, а дружба, яка виникла між Даріновим народом і ельфами-ковалями з Ереґіону, була найміцнішою з усіх, що будь-коли пов’язували ці дві раси. Володарем Ереґіону був Келебрімбор — найвидатніший серед усіх ремісників, один із нащадків Феанора.

Рік

1 Заснування Сірих Гаваней і Ліндону.

32 Едайни дістаються до Нуменору.

прибл. 40 Багато ґномів, покинувши свої стародавні міста в Еред-Луїні, йде до Морії, тож кількість тамтешніх мешканців швидко зростає.

442 Смерть Ельроса Тар-Міньятура.

прибл. 500 Саурон знову дає про себе знати в Середземні.

521 У Нуменорі народилася Сильмарієн.

600 Перші нуменорські кораблі з’являються віддалік од узбереж.

750 Нольдори засновують Ереґіон.

прибл. 1000 Саурон, стривожений посиленням нуменорців, обирає Мордор собі за твердиню. Він розпочинає будувати Барад-дŷр.

1075 Тар-Анкаліме стає першою Королевою-Правителькою Нуменору.

1200 Саурон намагається спокусити ельдарів. Ґіл-ґалад відмовляється укладати з ним угоду, а ковалі Ереґіону потрапляють під його владу. Нуменорці починають будувати постійні гавані.

прибл. 1500 Ельфи-ковалі під орудою Саурона досягають вершин майстерності. Вони беруться виковувати Персні Влади.

прибл. 1590 В Ереґіоні викувано Три Персні.

прибл. 1600 Саурон виковує в Ородруїні Єдиний Перстень. Він завершує будівництво Барад-дŷра. Келебрімбор розгадує Сауронові наміри.

1693 Починається війна між Сауроном і ельфами. Три Персні заховано.

1695 Сауронові війська захоплюють Еріадор. Ґіл-ґалад виряджає Ельронда до Ереґіону.

1697 Ереґіон спустошено. Смерть Келебрімбора. Брами Морії замкнуто. Ельронд із рештками нольдорів відступає і знаходить притулок в Імладрісі.

1699 Саурон захоплює Еріадор.

1700 Тар-Мінастір висилає могутній флот із Нуменору до Ліндону. Саурона переможено.

1701 Саурона витіснено з Еріадору. Західні землі на тривалий час