Скляне прокляття - Томас Тімайєр

Босуелл хлопнув Макса по плечу:

— Ну, хлопче, як справи? Чи ти все такий самий гарний сім’янин?

— Так було і буде, — розсміявся Макс. — Годувати родину — це робота, яку ніколи не покинеш.

— Ось тому в мене немає ані дружини, ані дітей.

— Ти навіть не уявляєш собі, що втратив. А я ж був упевнений, що ти все ще на Півночі. Коли повернувся?

— Вчора ввечері, — відповів Босуелл. — Поштовим судном. Досить-таки вибоїста подорож, проте, якщо вже сам шеф викликає, то я маю бути на місці вчасно.

Вандербільт задоволено усміхнувся і вказав рукою на крісла.

— Сідайте, панове!

— Дозвольте закурити? — спитав Босуелл.

— Так, звісно. Почувайтеся як удома.

Макс пригладив вуса. Скільки він себе пам’ятав, шеф ніколи не був таким люб’язним. Просто втілена ввічливість. Це було якось підозріло.

Макс простежив поглядом за тим, як очільник його фірми підійшов до вікна й запнув завісу. Потім він попростував до довгого столу, на якому купою було складено якісь дерев’яні ящики. На триногому штативі було закріплено прилад, із якого стирчала трубка, що нагадувала ствол гармати. Замість жерла в ній зблискувала скляна лінза. Несподівано всередині приладу спалахнуло яскраве світло, й на стіні з’явилося зображення людини — напрочуд виразне й чітке. Босуелл здивовано скрикнув, а Макс мимоволі відсунувся трохи далі.

— Заспокойтеся, панове, — усміхнувся Вандербільт, надзвичайно задоволений результатом демонстрації. — Це всього лише фотографічна проекція. Нове слово в розвитку фотографії.

Незважаючи на заяву Вандербільта, Макс не міг позбавитися враження, що людина, зображена на стіні, ворушиться. Та, можливо, в усьому винен дим, що здіймасться від сигари Босуелла. Він іще раз уважно придивився до зображення: перед ним був огрядний чоловік із широким вилицюватим обличчям і густим волоссям. Він був одягнений у щось на кшталт офіцерської уніформи. Лаковані чоботи, біля пояса — дорога на вигляд шпага.

— Це, панове, сер Джейбс Уїлсон, мій давній друг. Фотографію було зроблено два роки тому, коли він отримав дворянський титул. Можливо, ви вже щось чули про цю видатну людину.

Босуелл вийняв сигару з рота й випустив хмаринку диму.

— Уїлсон? Мисливець на метеорити?

— Саме так! — Вандербільт зробив крок уперед, і на стіні з’явилася його величезна тінь.

— Джейбс — дуже популярна особа в Англії. Чудовий хлопець, який завжди знає, як слід поводитися з пресою. Принагідно я допомагаю йому й завжди дбаю про те, щоб його ім’я регулярно з’являлося в газетах. За це він час від часу приносить мені чудові оповідання й науково-популярні начерки. Джейбс — справжній шибайголова, він знає, як узятися до справи.

Вандербільт висякався і сховав у кишеню носовичок.

— Два дні тому я отримав від нього телеграму. Він організує нову експедицію. Авантюрна й дуже небезпечна справа, як він сам її оцінює. Після того як він повідомив мені деякі подробиці, я одразу ж ухопився за цю ідею, а коли він запитав, чи не можу я порекомендувати йому пару гарних репортерів, я одразу згадав про вас, — шеф змовницьки усміхнувся.

Макс закашлявся. Ні, тільки не це!

Якого дідька Вандербільт раз у раз підкидає йому такі небезпечні й ризиковані пригоди? Невже він так схожий на любителя авантюр? Він має гарну роботу, стабільні прибутки, соціальну страховку. Все гаразд, проте нічого особливого не відбувається, нема чому заздрити.

— І куди вирушає ця експедиція? — обережно запитав він.

Вандербільт усміхнувся.

— Пеппере, ви мене потішили. Я й досі пам’ятаю, який галас ви зчинили, коли я відрядив вас до Південної Америки. А сьогодні ви вже не волаєте, як скажений, а обережно цікавитеся деталями експедиції. Гадаю, що згодом із вас вийде непоганий шукач пригод, ось побачите. А тепер відповідаю: цього разу на вас чекає Північна Африка!

На столі з’явилася географічна карта, і Вандербільт указкою окреслив на ній регіон завбільшки у тисячу квадратних кілометрів.

— Це Сахель, — пояснив він, — один із найбільш посушливих регіонів Землі. З півночі він межує з Сахарою і простягається від Атлантики до Червоного моря. Нічого, крім пустель, напівпустель і сухих саван. На заході Сахеля розташований Французький Судан. Джейбс переконаний, що там на нього чекає сенсаційне відкриття. Я хочу, щоб ви супроводжували його й докладно документували кожний крок експедиції. Звісно ж, не забувайте про наших читачів і додайте трошки драматизму та екзотики. — Він обернувся до репортерів: — Ви, Гаррі, відповідаєте за ілюстрації, а ви, Максе, подбаєте про тексти. Мені знадобляться фотографії, малюнки, звіти — абсолютно все.

Босуелл підвів голову:

— Це буде велика стаття в журналі чи ціла серія статей?

— Більше того — книга. — Вандербільт вимкнув проектор і розсунув штори. — Ми з Джейбсом давно вже замислювали щось таке, проте не могли підібрати гідного сюжету для публікації. А ось ця експедиція чудово підходить для нашої мети, та й регіон пошуків є досить інтригуючим. Крім того, на вас чекають чималі гроші. А стосовно власної безпеки можете не хвилюватися — ви в надійних руках. Джейбс повсюди подорожує із озброєною охороною.

Макс відкашлявся.

— І коли ж ми вирушаємо?

— Я забронював для вас дві каюти на «Кампаньї». Пароплав відпливає з Нью-Йоркської гавані завтра вранці й буде в дорозі шість днів. Після прибуття до Лондона ви маєте одразу ж вирушити до асистента сера Уїлсона в Астрономічне товариство, й він повідомить вам усі подробиці. — Шеф простягнув кожному із журналістів по пухкому конверту. — Тут квитки, гроші, візи та рекомендаційні листи. Все, що знадобиться вам у дорозі.

Він підвівся й міцно потиснув обом руки.

— Успіху вам, панове!