Десяте Правило Чарівника, або Фантом - Террі Гудкайнд
Але було щось ще… Те, що він поки не міг виділити і проаналізувати. Щось було не в порядку, жахливо не в порядку. Це турбувало все сильніше, тому що Річард, як не старався, ніяк не міг зрозуміти, звідки знає про це.
Воно точно було, це ледь помітне торкання. На секунду він припустив, що йому все привиділося, але тут же відкинув цю думку. Він насправді щось відчув. Здавалося, десь поруч знаходиться джерело диявольського псування. Все одно, що лежачи на галявині прекрасним сонячним днем посеред буйних фарб польових квітів під ліниво пливучими пухнастими хмарами на яскраво-блакитному небі, вловити раптом, як з дивним ароматом квітів змішується запах гниючого трупа і дзижчання мух. Почуття нескінченного чарівного польоту крізь срібло Сильфіди, тепер змінилося болісним відчуттям зупинки на повному ходу.
Кара залізною хваткою стискала його праву руку. Але Ніккі схопила ліву, мабуть, ще сильніше. Річард був майже впевнений, що вона теж щось відчула. Йому так хотілося запитати її про це, але розмовляти всередині Сильфіди було неможливо.
Розплющивши очі якомога ширше, Річард намагався озирнутися навколо, але все було змазаним і темним. Йому не вдалося розглянути нічого, крім стовпів світла — червоних, жовтих, синіх — які тут і там пронизували туман. Тепер Річарду здавалося, що стовпи перестали рухатися як раніше. Перебуваючи в Сильфіді важко бути в чомусь впевненим. Це було скоріше неясне відчуття того, що щось відбувається, ніж виразне почуття.
Попереду було… щось. І воно переміщувалося, просувалося крізь сріблясту темряву. На перший погляд воно нагадувало тоненькі пелюстки квітки, яка тільки-тільки розпустилася. Потім воно наблизилося, і Річард розгледів, що це, швидше, нагадує численні щупальця, довгі і звивисті. Вони, немов віяло, розгорнулися з центру, якого Річард чомусь ніяк не міг розгледіти.
Річард розгубився, настільки явище було нез'ясовним. Що б це не було, воно наближалося. Здавалося, воно складалося з шматочків скла, зібраного в щось впорядковане. Воно хвилеподібно коливалося, розкриваючись перед ним. Він бачив розкинуті прозорі руки і мерехтячі позаду кольорові колони. Більш дивного явища йому бачити не доводилося. І як не намагався, він не міг усвідомити його до кінця. Немов перед ним була дивна картина, і в той же час не було нічого.
І раптом прийшло усвідомлення. А разом з ним — крижаний жах. В ту ж секунду Ніккі смикнула його за руку, та так сильно, що мало не вивихнула її. Річард різко відсахнувся, від чого Кару, що тримала його за руку, закрутило і відкинуло назад. Напівпрозоре лезо просвистіло повз лице Річарда, ледь не зачепивши його. Ніккі відсмикнула його якраз вчасно.
Тепер Річард знав, що це було. Звір.
Від раптового нападу паніки перехопило дух — настільки сильним було відчуття присутності зла. Звір, подібно згустку темряви, проскочив повз нього і розвернувся назад. Скляні руки розкинулися віялом і потяглися до нього, намагаючись спіймати.
Різким ривком Ніккі знову відсмикнула його від зіркоподібних щупалець, що тягнулися до нього. Щупальця знову спробували дістати його. Річард вивільнив руку з руки Кари й дістав ніж. Морд-Сіт тут же вільної рукою вхопилася за його сорочку, утримуючись поруч.
Змієподібні руки простягнулися з усіх боків, намагаючись захопити його в смертельні обійми. Річард, як міг, намагався шматувати їх, але швидко зрозумів, що відбиватися ножем всередині Сильфіди — справа майже неможлива. Навколо було занадто в'язко, щоб наносити швидкі і точні удари — ніби доводилося рухатися в меді. Річард змінив тактику і тепер замість того, щоб чекати, поки руки дотягнуться до нього, став підстерігати наближення скляної серцевини — чим би вона не була.
Коли вона, нарешті, наблизилося, Річард встромив лезо ножа в самий центр прозорої загрози. Істота обтекло навколо ножа і, не поранившись, пропустило крізь себе. І знову кинулася в атаку, більш запекло, більш злобно. Вона рухалося з такою текучої грацією, що ставало ясно — в'язке оточення Сильфіди йому зовсім не заважає.
Поряд з собою Річард бачив мерехтливий силует Кари, яка однією рукою чіплялася за його за сорочку, а іншою намагалася атакувати Звіра. І відчував, що з іншого боку від нього Ніккі намагається застосувати магію. Але, як видно, її магія тут не працювала.
Одне з щупалець Звіра обвилося навколо руки Річарда, а інше — навколо руки Кари, і Морд-Сіт вільною рукою вчепилася в його зап'ястя. Звір обвив і другу її руку, без труднощів відірвавши їх один від одного. У наступну мить Кари поруч не стало. У тьмяній темряві Річард не міг розібрати, куди вона поділася, далеко вона або близько. І найгірше, що він не знав, захопила чи її тварюка чи ні.
Ніккі щосили обхопила Річарда за талію. З туману виповзли нові щупальця і обвилися навколо нього. Річард немов опинився всередині клубка змій, які одночасно стискали його з неймовірною силою. Одне з щупалець обвило ногу Річарда з такою силою, що, здавалося, здатне відірвати плоть від кісток.
І хоча Річард не міг чути Ніккі в звичайному сенсі цього слова, він відчував її лють, коли вона боролася з невідомою твариною. Навколо Ніккі приглушено мерехтіли дивні блискавки. Річард знав, що вона намагається використовувати магію, але розумів, що проти звіра ніяка магія не допоможе.
Скляні щупальця обвивали їх все сильніше і сильніше. Не звертаючи уваги на біль, Річард без зупинки різав примарні тонкі руки. З точністю, підігрітою люттю, він ударив ножем, і йому вдалося відрубати кілька відростків від серцевини тварюки. Відрубані щупальця корчилися, падали в порожнечу навколо них, ніби потопаючи в морській безодні.
Тільки, схоже, це ні до чого не привело. З темряви полізло ще більше звивних щупалець, немов з ями набитої десятками гадюк. Річард зібрав ще сили — різав, рубав, колов. Руки боліли від напруження. Ніккі билася з тонкими щупальцями однією рукою, тому що інший завзято чіплялася за Річарда. Судячи з того, як вона гнулася і звивалася, він сказав би, що вона дуже страждає. Річард залишив щупальця навколо себе, і з усією силою рубонув по щупальцях звіра, які завдавали болю Ніккі. по тих, що намагалися їх розділити.
Але їм все ж це вдалося. Річард
