Риль. Любов дракона - Катерина Боброва
– Припинити, – голос Радника тремтить від гніву, – вийти геть! Це наказ короля!
Риль, закривши очі, без сил падає на підлогу. Адреналін дав їй сил, але зараз вони витрачені повністю.
– Радій, за наказом короля, тобі дарована легка смерть. Завтра на світанку тобі відрубають голову Сяючим Клинком. Велика честь, темна! Двічі велика, так як ти позбавлена тортур до страти. Більшого я зробити не можу. Брат Нііль дійсно поїхав у невідкладних справах. Тільки його слово може спростувати звинувачення Харзера. Молися, щоб брат встиг повернутися до твоєї страти. Якщо ж ні – ми очистимо ще одну заблукалу на кораблі Аграли душу.
Дівчина слухала вирок, потихеньку провалюючись в рятівний темний вир, в якому немає ні болю, ні холоду. Молодець, Радник. Знайшов для неї вихід. Шкода тільки, що він веде геть з життя.
Прокинулась вона вже в камері. Над дверима сиротливо мерехтів світильник, висвітлюючи сірі, покриті крапельками вологи стіни. Схоже, десь просочувалася вода, проклавши собі шлях крізь стіни. Тишу розбивав ритмічний дзвін падаючих в кутку крапель.
– Чому я не можу, як вода, витекти з цього місця, влитися в який-небудь струмок, а потім відплисти в море, – дурна думка ліниво крутилася в голові. Дівчина сіла на грубо збитий дерев'яний лежак, обхопила руками коліна і тихенько розгойдувалася з боку в бік. В голові було порожньо. Сон не йшов, та й шкода було провести останні години свого життя даремно. На тому світі відіспиться.
Під зводами камери пролунав неголосний звук. Хтось намагався співати. Спочатку тихо, потім все голосніше і впевненіше в камері смертників зазвучали прості слова дитячої колискової.
Спи, моя руда квіточко,
Спи, моя сиза голубонько.
Сонце нехай тебе береже,
Лиш добро до тебе несе.
Риль співала, а по щоках текли солоні сльози. Краще вона виплачеться зараз, зате завтра ніхто не побачить жодної сльозинки в її очах.
Раптово за дверима почувся якийсь шум. Гучні злі голоси, звуки ударів, а потім двері в її камеру злетіли з петель і з сухим гучним стуком впали на підлогу. Всередину ввірвався яскравий магічний світлячок, і Риль поспішила сховати обличчя в коліна, щоб не осліпнути.
– Риль! – знайомий голос пролунав поряд з дівчиною.
– Вона жива, але нам варто поквапитися, – додав хтось.
Риль закутали в теплий плащ і підняли на ноги. І все одно вона не змогла стримати стогін від болю. Її рятівник завмер на місці і винувато прошепотів: «Доведеться потерпіти. Тут ми не зможемо вас вилікувати, але як тільки опинимося під відкритим небом, Кестірон відразу почне лікування».
Дракони! Усвідомлення, у кого вона лежить на руках, неприємно дряпнуло душу. Але хіба так важливо, хто саме витягнув її з камери? Ні, зараз це абсолютно не важливо, а ось завтра… Ось тільки це буде завтра, а не зараз.
Риль прикрила очі, цілком зосередившись на теплі, що охопило її руки. Це тепло допомагало забути про тіло, яке роздирало від болю.
– Що тут відбувається? – голос короля, роздратованого другою безсонною ніччю, рознісся тюремними коридорами. – Хто вам дозволив вриватися в тюрму і забирати наших злочинців?
– Злочинців? – голос Ластірана небезпечно завібрував, а очі почервоніли від гніву. – Ця дівчина наша гостя, і якщо вона помре – лише кров твого Роду змиє цю ганьбу. Клянуся Небом, так і буде!
У коридорі серед делегації перших осіб королівства повисла спантеличена тиша. Про подібну зацікавленість драконів справами людей ніколи не чули. Подумаєш, темна дівчина, навіть не красуня.
Риль кашлянула, привертаючи до себе увагу.
– Опустіть мене на підлогу, – тихо попросила вона.
– Ви впевнені? – поцікавився дракон.
– Так.
Риль поставили поруч і, притримавши за лікоть, не дали впасти.
– Ваша Величносте, – голос дівчини звучав сухо і рівно, – викрадення принцеси не проста справа. До неї ж не допускали випадкових осіб?
– Ні, – з подивом відгукнувся король, – тільки перше коло довірених мені людей.
– І в нього входив ваш брат? – скоріше ствердно, ніж питаючи, вимовила Риль.
– На що ти натякаєш, темна? – пролунав з-за королівської спини дзвінкий від сказу голос Харзера.
– Вона – не темна, – несподівано промовив незнайомець, який стояв поруч з королем. Його обличчя майже повністю було приховано під капюшоном, тому голос звучав трохи глухо.
– Що? – видихнули в натовпі.
Чоловік в плащі перестав перебирати намистинки на вервиці і скинув капюшон з голови. Брат Нііль виявився молодим чоловіком із суворим, трохи витягнутим обличчям, і такими ж суворими світлими очима. Він уважно подивився на дівчину, що стояла перед ним, і в його очах з'явився радісний смуток.
– Я відчуваю, корабель темних залишив слід в твоїй душі, але його змило перенесене страждання. Ти чиста, дитя. Я знімаю з тебе всі звинувачення.
Король розгублено покліпав очима:
– Радий, що все так вийшло, але нам потрібно розібратися з обвинуваченням проти мого брата. Або ти його знімаєш?
– Ні, я прошу вислухати мене.
За спиною мовчазною підтримкою стояли три дракона. Радник нахилився до короля і щось коротко прошепотів, той кивнув – нехай говорить. Війни з драконами допустити ніяк не можна. Ці крилаті тварини і каменю не залишать від його улюбленого міста.
– Говори, – кивнув він.
– Брате, – з благанням завив Харзер.
– Нехай скаже, адже вам нема чого турбуватися, чи не так? – підвів риску Радник, затикаючи рот Його Високості.
– Ваша Величносте, що б сталося, якби принцесу не змогли звільнити? – почала Риль з непростого питання. Величність тут же невдоволено надувся.
– Я відповім, це не секрет, – ситуацію врятував Радник, – мій повелитель планував піти від земних справ, передавши правління брату. Дочка – єдине, що тримає його на троні після смерті ніжно коханої дружини.
– Тоді ваш брат – найбільш зацікавлена у викраденні особа.
– Та як ти смієш, тварюко! – обурення Харзера, нарешті, вихлюпнулося назовні. – Я люблю свою племінницю і ніколи не заподію їй шкоди.
– Брехня, – спокійно констатував Ластіран.
– Дракони вміють відчувати неправду, я чув про це, – зауважив Радник.
– У мене немає доказів, але вони зовсім поруч. Я впевнена, Харзер не боїться, що його можуть розкрити, тому обшук в його покоях добуде вам потрібні докази.
– А ми наполягаємо, щоб цей обшук
