Час тирана. Прозріння 2084 року (2014) - Юрій Миколайович Щербак

Через годину все було готово. Троянка, який розплющив очі після того, як лікар кілька разів ляснув його долонею по обличчю, повезли до Олександрівської лікарні, й Калина поїхала з ним, навіть не попрощавшись із Нерубаєм. Полковник, перевіривши готовність, дав наказ починати.

Пекельне полум’я вогнеметів увірвалося до лабораторії № 7, спалюючи сарану, бокс, у якому вона розмножувалась, лабораторні меблі й обладнання. На жаль, вогонь не оминув тіла (властиво скелета) нещасної Луїзи Троянко. Луснули шибки у вікнах, куди спробувала втекти хмара сарани — але там її також зустрів нещадний вогонь.

Кілька приміщень Музею зоології перетворилися на високотемпературні печі; впали перекриття між третім і другим поверхами, й один із пожежників загинув від удару важкої палаючої балки.

Оскільки вікна тієї частини музею, де палав вогонь, виходили не на вулицю Богдана Хмельницького, а у двір, мало хто з киян помітив скупчення пожежних машин, заграву у вікнах і дим, що валив назовні, несучи сморід спаленої сарани до пам’ятників Грушевському і Шевченку.

Вранці в короткому випуску ТВ-новин було оголошено, що внаслідок короткого замкнення застарілих електромереж в одному з підсобних приміщень академічного Музею зоології виникла пожежа, яка була швидко ліквідована внаслідок злагоджених дій служби порятунку. Ніхто при цьому не постраждав.

Більше ніхто в ЗМІ до теми пожежі не повертався й не пояснив, чому музей зоології та прилеглі приміщення були закриті упродовж трьох місяців, чому в обгорілих стінах колишніх лабораторій вдень і вночі працюють слідчі в білих спецкостюмах, продовжуючи пошуки спалених залишків сарани — чи не сховалася, бува, в попелі жива тварюка, і чому на видатного зоолога В. Троянка була заведена кримінальна справа. Сам Троянко, вийшовши з лікарні, змінився невпізнанно — посивів, ходив неголений, у брудному одязі й годинами стояв на колінах перед настінною шафою для одягу в своїй квартирі — нюхаючи плаття, які ще зберігали живий запах Луїзи. Однак як справжній дослідник, навіть у такому жалюгідному стані він спромігся висунути дві наукові гіпотези:

— сарана розмножилася в боксі, тому що харчувалася газом із підведених горілок;

— сарана накинулася на Луїзу тому, що почула інтенсивний запах сталінградського кавуна, соком якого облилася його дружина.

Весь цей час від Троянка не відходила Калина Луцик, яка прибирала квартиру, готувала йому їжу, але ніколи не заходила до їхньої з Луїзою спальні, йдучи на ніч до гуртожитку Києво-Могилянської академії, так і не пояснивши Нерубаю своєї дивної поведінки. А втім, Оксан махнув на це рукою: в кожного своя сарана в голові.

Свою штаб-квартиру шейх Омар облаштував у курортному містечку Загульба на березі Каспійського моря. Шейху подобалось це місце — піщаний пляж, сухе повітря Апшерона, лагідна каспійська солона хвиля, палац колишніх президентів Азербайджану, обладнаний всіма засобами зв’язку і добре захищений зенітно-ракетними комплексами CD-900, а також близькість Баку та міжнародного аеропорту імені Гейдара Алієва, що мав зв’язок з усім світом.

Біля берега погойдувався на хвилях бойовий ракетний катер «Медіна», готовий у будь-яку хвилину взяти на борт шейха в разі небезпеки й, користуючись досконалою системою «стелс», стати невидимкою і доставити вождя «Глобального джихаду» в будь-яку точку на узбережжі Каспійського моря: вся територія належала халіфату.

Сам Омар аль-Бакр розмістився неподалік від берега моря у шатрі з темно-коричневої верблюжої вовни, накритому надміцною сталево-гафнієвою сіткою, яка пружно відкидала снаряди й ракети середнього калібру. Принаймні так обіцяли американські та ізраїльські розробники захисної системи.

Помолившись о 5:30 AM, Омар задумливо сидів на піску, слухаючи тихі сплески ще сонної води й придивляючись до явлення сонця — спочатку в його ледь помітних рожево-сірих одежах; незабаром цей палаючий гігантський термоядерний реактор захопив великі простори неба і моря, змінив колір на пурпурово-вогняний, теплою хвилею огорнув шейха, зіщуленого на прохолодному березі. Охорона зітхнула з полегшенням, спостерігаючи за Омаром — як він, відігрівшись, незворушно сидів, заплющивши очі, занурившись у свої думи.

Він думав про Аллаха, Його незмірну доброту, яка інколи навіть викликає подив. Адже теплі промені, що їх посилає на Землю Аллах, гріють усіх — і мусульман, і невірних, і мучеників, і зрадників, і воїнів джихаду, і юдеїв та християн. Так само Аллах щедро роздає вологу всім народам, часом дискримінуючи правовірних, що живуть у пустелях, і насичуючи животворною водою землі невірних. Ось і в цьому році Аллах зволожив поля України-Руси так, що ці кафіри зберуть подвійний врожай і стануть однією з найбагатших націй на Землі, в той час коли мусульмани халіфату Сахара гинуть від голоду. Невже Аллах цього не розуміє? — подумав Омар, але одразу ж відігнав від себе цю єретичну думку, розуміючи, що в Аллаха існує свій план, непідвладний розумінню людських істот. Можливо, безводдя і безхліб’я в багатьох мусульманських країнах лише гартує горду силу цих народів, надихає їх на боротьбу з невірними. Ось чому ми, воїни Аллаха, здатні виконати Його волю і, незважаючи на Його незрозумілу щедрість до ворогів ісламу, завдати їм смертельного удару.

Він згадав повідомлення свого агента в Києві, одержане вчора. В ньому йшлося про поїздку генерала Гайдука до Сталінграда й угоду про дружбу і взаємодію між ним та напівбожевільним дервішем, російським попом-генералом Варламовим — одним із лютих ворогів ісламу, якого давно треба було знищити.

У повідомленні йшлося також про іншу — набагато цікавішу річ: про виявлення у центрі Києва, нехай покарає його Аллах, гніздов’я бойової сарани, яка невідь-звідки взялася в цьому християнському центрі, хоча наказу на її застосування там шейх поки що не давав.

Не обійшлося без волі Аллаха, подумав із вдячністю Омар, хоча й пошкодував, що така таємна і досконала зброя була завчасно виявлена ворогом якраз напередодні її широкомасштабного застосування на території халіфату Рутенія.

Він згадав надтаємний об’єкт у Пакистані — так званий Центр біогенетичних досліджень при Міністерстві сільського і водного господарства. Немарними виявилися велетенські кошти, вкладені в Центр, де зібрані були кращі спеціалісти — генетики і конструктори мініатюрних дронів з Америки, Європи, Китаю, які