Калькуляція зірок - Мері Робінетт Коваль

Через два тижні (після розмови з тіткою і дзвінка до Гершеля, щоб повідомити йому, що вона жива) я знову спілкувалася з братом, тримаючи ще один лист в тремтячій руці.

Я ковтнула Мілтаун, але це лише уповільнило моє серце від галопу до рисі.

— Національний центр погоди, слухає Гершель Векслер.

— Ей, це Ельма… У тебе є хвилинка? — Чорний пластик телефону спітнів у моїй долоні.

— Щось сталося? — Я почула звук закривання дверей його офісу.

— Мене просто запросили пройти в перший тур тестування по програмі космонавтів. — Лист все ще дрижав у моїй руці. Я чомусь думала, що вони скажуть мені це на роботі, але я отримала лист-запрошення разом із… Я не знала, скільки запросили жінок.

— Мазель тов! Зачекай, поки я скажу Рейчел. Вона буде… над місяцем.

Я застогнала від жарту.

— Ти найгірший…

— Якщо серйозно, то я так пишаюся тобою. Коли ти плануєш поїхати?

— Ну, це проблема. — Я нарешті сіла на диван і поклала листа на журнальний столик перед собою. — Ми на цій неділі планували відвідати тітку Естер. І тепер у мене було п'ять повних днів, зайнятих тестуванням.

— Хм. — Гершель пересунув кілька паперів на своєму столі. Він зітхнув. — Ну, дозволь мені побачити, чи можу я змінити прохання про відпустку.

— Вибач. — Я закрутила шнур в руці.

— Або… у тебе справді немає можливості поїхати. Ти можеш почати тестування, а потім приїхати в гості, коли ми її влаштуємо.

У кімнаті здавалося, стало холодніше.

— Я думала… я думала, що ми вирішимо це, коли побачимо її особисто. Знаєш… Ти поговорив з медперсоналом про те, що їй потрібно?

Гершель засміявся мені у вухо.

— Так. Ну… на цей момент турботою був твій графік, а не те, чи ти знаходишся на планеті.

— Ми ще не знаємо, чи я пройду тестуваня.

— Будь ласка. Ельма. Вони будуть виглядати ідіотами, якщо не візьмуть тебе з чисто публічних причин, навіть якщо ти провалиш тести.

— Космічне агентство працює не так. — Майже все у космічній програмі було складним і небезпечним. Ні в якому разі вони не могли допустити когось некваліфікованого лише з міркувань реклами — принаймні, поки кандидат не пройде навчання. — Кожен, хто зараз піднімається, повинен показати, що може працювати. Хто знає, що покаже тестування?

— Правильно. Угу. Ти зобов'язана купити мені найновіший комікс Блекхаук, якщо я маю рацію. Який я розумний. — Мій старший брат міг іноді бути таким самовдоволеним. — І вам також знадобиться час, щоб освоїтися на новому місці, правда? Ось чому ми очікували на вас наступного місяця.

— Так… — Газети лежали по всій кімнаті і ще стос на кухонному столі. Ми з Натаніелем повинні були пробігтися сьогодні по оголошеннях.

— Ви дійсно хочете займатися вибором будинку та переїжджати, і готуватися до цих тестувань?

Чому він мав мати рацію? Я нахилилася вперед, щоб покласти лікоть на коліно і потерти лоб. Зрештою, Паркер сказав, що зробить все, щоб я ніколи не потрапила у космонавти, тому, можливо, я повинна зосередитися на тому, що можу зробити для своєї сім'ї.

— Можливо, тестування не повинно бути моїм пріоритетом. Я маю на увазі… чи не слід мені планувати те, що я можу контролювати, замість якоїсь випадкової удачі, яка лише ймовірна?

— Ельма. — Я могла уявити, як Гершель пильно дивиться поверх окулярів на мене. Колись він зізнався, що насправді не бачить таким чином, але це виглядало досить лякаюче. — Ти не будеш щасливою, якщо не спробуєш зробити це.

— Але що робити, якщо я провалюся?

Він засміявся з мене.

— Якщо ти провалишся, я куплю тобі підписку на Містерію у космосі.

— Добре. Мені це буде потрібно, щоб заглушити мій смуток.

— Дивися… Нам потрібно буде летіти літаком. Хіба маршрут не може пролягати через Канзас-Сіті? Тітці Естер, мабуть, захочеться відпочити і десь переночувати, а ти зможеш її побачити. Гм?

— Джи. Ти мав це на увазі? — Його здатність зводити мене до рівня дитини була надзвичайною. Мої руки перестали тремтіти, бо я одразу заспокоїлася. — Можливо, ви навіть будете тут при запуску ракети.

Жива тітка і перший крок до загону космонавтів… Коли наступного дня я пришла на роботу, то ще вібрувала від радості. Навіть лінолеум МAC здавався яскравішим.

Перш ніж ми розійшлися по наших окремих кімнатах, Натаніель нахилився, щоб поцілувати мене у щоку.

— Обережно. Ти збираєшся засліпити когось такою посмішкою.

— Не хвилюйся. Це пройде, як тільки я побачу, що ваші інженери учудили цього разу.

Він засміявся і стиснув мою руку, перш ніж піти вниз до свого кабінету.

У зал крізь двері комп'ютерного відділу лунав шум ранкового приходу, повітря гуділо обривками розмов, було сповнене обміном рецептами та компліментами щодо суконь. Як тільки ми починали працювати, відділ починав керуватися всіма правилами математики та логіки та брязканням калькулятора Фрідена. Останнім часом були випадкові прокляття, коли IBM перегрівалася. Знову.

Коли я зайшла у кімнату, Басіра сиділа за нашим спільним столом, махаючи руками в повітрі, ніби вела симфонію.

— …скрізь були люстри. Я поняття не мала. І спів! О, вони чудово співали.

Міртл похитала головою.

— Джи. Все, що ми зробили, це сходили на боулінг. Це була ніч нашої ліги.

— Що відбувається? — Я поставила свою сумку на столі і почала працювати