Українська література » Фантастика » Плутонія - Володимир Опанасович Обручев

Плутонія - Володимир Опанасович Обручев

Читаємо онлайн Плутонія - Володимир Опанасович Обручев
якою він був прив’язаний, висить собі на кущі!

— Хто ж відв’язав і забрав човен?

— Може сам відв’язався і поплив за водою.

— А може мурахи затягли його?

— Що ж нам робити?

— Перебіжімо поки що через міст і зруйнуємо його за собою, — запропонував Каштанов. — Принаймні хоч річка відокремить нас від погоні.

Не гаючи часу, обидва перейшли через місток, що угинався під їх вагою, на другий берег. Переслідувачі були вже за сотню кроків від річки.

— Перетягнімо колоди до себе, а то, чого доброго, мурахи їх знову виловлять, — сказав Макшеєв.

Через хвилину, коли передні мурахи підбігли до берега, обидві колоди лежали вже біля ніг мандрівників. Глибока річка відокремлювала їх від переслідувачів, і ті в замішанні зупинилися біля берега. Їх було близько двадцяти, але на дорозі було видно ще нові підкріплення, що поспішали на допомогу. Ззаду них, у глибині галявини, мурашник палахкотів, як величезне вогнище. Полум’я здіймалося високо вгору, і клуби чорного диму вилися в спокійному повітрі, утворюючи чорний стовп, що підносився на величезну висоту.

— Можна подумати, що це виверження вулкана! — засміявся Макшеєв. — Ми їм все-таки добре відплатили за всі каверзи.

— Але не досягли бажаного результату, не очистили місцевості від них, і тепер повинні ганебно відступити перед комахами.

— Як ми тільки доберемося до моря?

— Йти понад берегом річки через ліс нема чого й думати.

— Там швидко не проб’єшся, а мурахи можуть випередити нас і напасти на наших товаришів.

— Ось що! Якщо не можна йти — попливемо. З цих двох колод неважко зробити плотик, а вода понесе нас швидше, ніж наші ноги.

— Ідея! Але спершу треба розігнати мурахів, щоб вони не перешкодили як-небудь нашому відплиттю.

Зарядивши рушниці, мандрівники дали чотири постріли в купу комах, що збилися на протилежному березі. Більше десятка попадало, деякі покотилися у воду, решта розбіглася в різні сторони.

За кілька хвилин обидві колоди, з яких складався міст, були вже на воді, нашвидку зв’язані гнучким пруттям, зрізаним в кущах. Обидва мандрівники стрибнули на імпровізований пліт і відштовхнулися від берега, востаннє глянувши на палаючу фортецю своїх ворогів. Вода швидко помчала їх вниз, а рушниці служили замість жердин, щоб відштовхуватися від берега, коли пліт одним чи другим краєм дуже наближався до нього.

Кілька мурахів деякий час бігли понад річкою, але течія була швидша від їхнього бігу, і вони поступово відстали.

За коліном річки, перед узліссям, де Каштанов влаштовував своє плавуче вогнище, плавці з радістю побачили свій човен. Його течією пригнало до берега, і він там застряв у кущах. Пліт теж принесло до цього місця, вони спіймали втікача, сіли на нього і налягли на весла.

Через півгодини вони щасливо припливли до своєї стоянки.

НОВА ЕКСКУРСІЯ В ГЛИБ КРАЇНИ

Невдалий підпал мурашника примусив мандрівників негайно залишити стоянку на березі затоки, бо при кожній екскурсії в глиб країни вони рискували зустрітися з розлюченими комахами, що втратили своє житло і блукали всюди. На війну з ними мандрівники повинні були б витрачати всю свою енергію і вогнепальні припаси, яких залишалося не так багато. Та й на самій стоянці вони рискували кожної хвилини зазнати нападу мурахів, який міг закінчитися сумно.

Питання, чи пливти далі вздовж південного берега моря Ящерів на захід, а чи повернутися і пливти на схід, обговорювали дуже палко за раннім сніданком. Нарешті вирішили пливти ще на захід.

Попливли, як і раніше, поблизу берега і незабаром вийшли з затоки. Південний берег і далі був тоскно одноманітний. Пробувши два тижні серед тваринного й рослинного світу юрського періоду, наші мандрівники вже так звикли до нього, що вважали його досить одноманітним. Їм хотілося тепер проникнути далі на південь, з надією зустрінути ще більш давню флору і фауну, зазнати нових пригод і дістати нові враження.

Але цей дальший шлях на південь заступала пустиня. А плавання на захід чи на схід обіцяло їм все ті ж картини юрської природи. І всі почали вже роздумувати, чи не повернути назад на північ.

На березі в кількох місцях помітили мурахів, з чого можна було зробити висновок, що цей рід комах поширений по всьому південному берегу моря Ящерів і вони справді є царями юрської природи.

— Щастя ще, що вони частину часу віддають сну! — зауважив Папочкін. — Інакше від них не було б життя.

— Так, ці тварини гірші від шабельних тигрів і хижих ящерів. Та й другі не завдавали нам і сотої частини тих неприємностей і тривог, що їх ми мали від мурахів, — згодився Макшеєв.

Ночували На пляжі. Вирішили пливти ще один день далі на захід, і коли цього дня не пощастить проникнути на південь, то повернути назад.

Цей останній день приніс бажану зміну. Берег моря незабаром почав дуже відхилятися на південь, зберігаючи той самий характер. Через кілька годин плавання стало видно, що зелена стіна лісу ось-ось закінчиться і далі почнуться скелі.

— Знову та ж столова височина, а на її поверхні Чорна пустиня! — вигукнув Каштанов, вивчаючи в бінокль місцевість, що лежала спереду. В його голосі чулося розчарування.

Але, підпливши до краю лісу, побачили між ним і підніжжям столової височини велику затоку, в глибині якої розгорталася зелена долина. На задньому плані долини здіймалася група високих гостроверхих темних гір.

— Знову вулкани! Але цього разу зовсім недалеко від берега моря! — вигукнув Громеко.

Човни попрямували до південного берега затоки в гирло долини, де видно було рівний майданчик піщаного пляжу.

В долині протікав досить великий струмок, облямований деревами, кущами і галявинами. Намет нап’яли на пляжі. На галявинах понад струмком бачили жуків, бабок, мух, помітили сліди ігуанодона та летючих ящерів, але мурахів не бачили.

Після обіду пішли до вулканів, але з обережності човни, намет і зайві речі

Відгуки про книгу Плутонія - Володимир Опанасович Обручев (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: