Подорож до Ельдорадо - Вільям Олексійович Лігостов
Геродотіус вловив нитку роздумів Семирозума:
— Т ак, так, шановні гості, добродій Семирозум, очевидно, має рацію. У нашій історії вже був один прецедент. Коли ж це воно було, дай боже пам’ять? Ага, у 2616 році — за нашим літочисленням звичайно. Так, так, експонат номер 568 751 235-й…
Транспортер виніс на сцену… А втім, вийдемо на сцену разом з присутніми у демонстраційному залі і роздивимося цей експонат як слід. Їй-право, він вартий того.
Послухаймо й собі Геродотіуса:
— Перед вами, шановні гості, судноплавний апарат, збудований наприкінці XVI — на початку XVII століть у потойбічному світі. Днище, як бачите, суцільне, видовбане з високої і досить товстої верби. До днища прикріплені дубові ребра, на котрі згори вниз нашито дубові дошки. На носі й кормі ви бачите невеличкі коморки, щось на кшталт кают, де мореплавці зберігали харч, зброю, боєприпаси. Дуже цікава деталь: крім тридцяти весел, на носі і кормі окремі стерна. Отже, апарат у будь-який момент міг змінити курс на 180 градусів. Посеред човна бачимо станок, на якому укріплювалася щогла з вітрилом. І щогла, і вітрило, на жаль, не вціліли. Надзвичайно висока маневреність апарата поєднується з надійною стійкістю — борти апарата, як бачите, обшиті досить товстими в’язками очерету, що за будь-якої погоди утримував апарат на поверхні. Чи не правда — дотепне технічне рішення як на ті часи? Звісно, мене, як історика, та й вас, певно, більше цікавлять ті, хто будував цей апарат і користувався ним. Нам, ельдорадцям, випала така випадкова нагода — познайомитися з ними… Це сталося не за моєї пам’яті — глибокої осені 1616 року за вашим літочисленням. У нас вийшов з ладу енергетичний блок. З введенням у дію запасного трапилася чималенька затримка — і добрих півгодини Ельдорадо лишався без маскувального поля. Якраз в цей час до берега і прибило цей плавальний апарат. В ньому було дванадцять напівживих, геть знесилених довгими мандрами і штормами представників потойбічного світу. Решта, очевидно, загинули, бо апарат, як неважко встановити, розрахований на 20–25 чоловік. Це були мужні, надзвичайно витривалі і кмітливі люди. Але це між іншим, Я хочу проілюструвати думку шановного добродія Семирозума…
Ліліан Коко не могла вгамуватися, її зовсім не цікавила розповідь Г еродотіуса. Взяла за лікоть Т ау, відвела його в куток. Ближче присунувшись до капітана, налігши своїм напрочуд розвиненим бюстом на груди колишнього космонавта, Ліліан зашептала ламаною англійською мовою:
— Сер! Ви так інтелектуально виглядаєте, що я… я не можу не звернутися до вас за малюсіньким роз’ясненням. Сподіваюсь, і у вас тут кожне правило має винятки? Ну, принаймні для дам. Ці камери омолодження — надзвичайно цікаві штучки. І я, ви, безумовно, зрозумієте мене, хотіла б на власному досвіді переконатися в досягненнях ватної високорозвиненої, о сер, чудодійної цивілізації! Тау, затиснутий в куток бюстом Коко, почував себе, як в пастці. На жаль, він не міг втямити, чого від нього вимагають.
— Але ж, добродійко, як ви можете? Адже ви й так зовсім ще молода. Навіщо?
— О сер, ви галантний чоловік. Дякую за комплімент. Мені справді всього-на-всього двадцять вісім. Але ви, даруйте, сер, мало знаєте жінок, особливо — наших жінок. Мені там доводиться вдавати із себе вісімнадцятирічну дівчинку. О сер! — вона ще тісніше притисла його в куток. — Як би мені хотілося знову стати шістнадцятирічною дівчинкою. Невинною дівчинкою. Сподіваюся, невинність теж регенерується, поновлюється? О, ви просто ие можете уявити! Мої ровесниці в Парижі, Римі, Лондоні лікті гризли б від заздрощів]
- Їй-право, добродійко, не знаю, що вам і сказати, А взагалі, очевидно… Я пораджуся з членами Комісії, Врешті, це був би ще один вагомий доказ того, що ви відвідали Ельдорадо.
— О сер! Я вам була б вдячна все життя! Я… я в такому випадку могла б подарувати вам, особисто вам мою відновлену невинність. Чи не правда, сер, це був би досить оригінальний презент?
Тим часом Геродотіус вів далі:
- І от ці пришельці подумали, що попали в рай. Одне, щоправда, їх бентежило: вони весь час допитувалися, чому в раю такі слабкі напої. Ви легко можете уявити, який різкий психологічний перепад стався. На жаль, одинадцять з них незабаром втратили здоровий глузд, вони просто не могли сприйняти нашу дійсність за дійсність. Почали обмовлятися, марити своєю батьківщиною, і кінчилося все це дуже сумно. Зберіг здоровий глузд лише один — їхній ватажок Семирозум. Він прожив на Ельдорадо досить довго, одружився, мав дітей. До речі, наш шановний добродій Семирозум — його онук.
Стенлі Хар удавав, ніби уважно слухає, хоча в думках витав далеко-далеко. Галасун і Купчик, навпаки, дуже зацікавилися розповіддю. Купчик навіть попросив капітана сісти в човен і взяти в руки весло. Панько Федорович пом’явся для годиться, але сів. Купчик кілька разів клацнув затвором фотоапарата.
Відвідувачі музею повернулися в зал. Геродотіус продемонстрував їм напослідок світлову карту-схему Ельдорадо, яку Стенлі Хар охоче зафіксував на кінострічку. Карта-схема була дуже ефектна. Голубе мінливе сяйво зображало прозорі води Антлантичного океану. Жовтогарячим блиском вигравав сам острів, на ньому великим знаком питання чорніла подвійна лінія спіральки. В центрі острова — червоний