Аргонавти Всесвіту - Володимир Миколайович Владко
Академік Риндін підніс руку. Вона наче пронизала склепіння залу і зникла за ним. Риндін закликав до тиші. Цього було досить: за кілька секунд в залі запанувала така тиша, що можна було почути схвильоване дихання сусідів. Академік зручніше сперся на бар’єр трибуни.
— Шановні товариші, дорогі друзі, — почав він свою промову. — Моя місія сьогодні не надто складна, і я спробую виконати її якнайшвидше. Мені доведеться стисло й ясно розповісти вам про те, що ви всі вже неодноразово читали в газетах і журналах, — про мету нашої міжпланетної подорожі, в яку ми вирушаємо через кілька днів. Сьогодні ми зустрічаємося з вами востаннє перед розлукою на довгий час.
Коротка, насичена хвилюванням пауза здалася слухачам дуже значною. Незнані небезпеки і труднощі чекають відважних радянських мандрівників у крижаних просторах Всесвіту; перед ними — знайомство з загадковим світом нашої далекої сріблястої сусідки Венери…
— Для чого ми залишаємо нашу Землю, навіщо надсилає нас Батьківщина в безмежні простори космосу? Перед нашою експедицією поставлено багато важливих і відповідальних наукових завдань. Немає потреби та й можливості перелічувати їх всі перед вами. Вже самий по собі виліт у космос першого пасажирського міжпланетного корабля є величезною науковою подією. Наш астроплан являє собою цілу лабораторію з безліччю приладів для наукових досліджень у світовому просторі. Що ж ми будемо досліджувати, вивчати, спитаєте ви. Я відповім вам: все, починаючи від астрономічних явищ і кінчаючи складними фізичними проблемами, серед яких чи не найголовнішою є перевірка за умов космосу існуючих гіпотез про природу та походження космічного проміння. Це — в міжпланетному просторі. А на самій Венері? Певна річ, у першу чергу — природу і, як ми сподіваємося, найцікавіше життя на цій все ще загадковій для нас молодій планеті, яка вічно ховає своє обличчя під покровом густої хмарної атмосфери.
Як бачите, наукових завдань у нас дуже багато. Але серед них є одне, яке має, крім усього іншого, ще й найважливіший практичний характер. Вирішення його допоможе нам покінчити з безжалісним ворогом всіх металів Землі — корозією. Що це означає? Як ви знаєте, корозією називається руйнування металу під різними фізико-хімічними впливами. Іржа на залізі, зелений окис на міді, матове нашарування на алюмінії, — все це корозія. Це невловимий всюдисущий злодій, який краде у нас неймовірну кількість металів. Людство щороку втрачає від корозії близько 30 мільйонів тонн різних металів. Ми боремося, звичайно, з корозією, ми винаходимо різні тривкі сплави металів, — з нікелем, хромом, молібденом, ванадієм та іншими домішками. Але всього цього надто мало. Всюдисущий злодій продовжує красти мільйони тонн металу з нашого господарства, він підстерігає нас усюди. І ми хочемо остаточно і назавжди перемогти його. Як?
Академік Риндін уважно подивився на притихлий зал.
— Згадаємо відому періодичну таблицю елементів великого російського хіміка Дмитра Івановича Менделєєва, ім’ям якого пишається наш народ, як красою і славою російської науки. І, згадавши періодичну систему Менделєєва, ви одразу помітите, що вона закінчується в її теперішньому вигляді на елементі номер сто один, так званому менделєєвії. Нагадаю вам, що відносно зовсім недавно, ще в середині нашого сторіччя, таблиця Менделєєва була значно коротшою, вона закінчувалася на елементі номер дев’яносто два, на урані. Так, так, саме уран був у таблиці останнім елементом, який вчені до цього часу спромоглися відкрити і знайти в природному вигляді в корі нашої Землі, у вигляді хімічних сполук з іншими елементами. Але після того наука просунулася вперед. Ви знаєте, що наука оволоділа розщепленням атомних ядер, звільненням атомної енергії і створенням нових хімічних елементів. Капіталісти й агресори намагалися використати атомну енергію для війни, для руйнації. Наш світ, світ будівництва комунізму, — поставив атомну енергію на службу народові, його мирним потребам, розвиткові народного господарства. Згадайте, що саме в нашій країні, великому Радянському Союзі, ще в 1954 році вперше в світі була сконструйована і збудована електростанція, що працювала на атомній енергії. Ми, радянські люди, з гордістю можемо сказати, що великий Радянський Союз першим у світі розв’язав проблему мирного використання гігантської сили атомної енергії. Людство пам’ятає, як вражений був капіталістичний світ, коли атомна енергія почала покірно служити нашому мирному соціалістичному народному господарству! Там, в капіталістичних країнах, вчені винаходили атомні, водневі і кобальтові бомби та атомні гармати, призначені для руйнації і масового знищення людей. А у нас, в Радянському Союзі, наука наполегливо працювала над тим, щоб примусити атомну енергію служити народові, його щастю, його світлому майбутньому. І ми домоглися цього! Атомна енергія працює на нас на численних енергостанціях, які ми широко будували, починаючи з шостої п’ятирічки. За допомогою атомної енергії ми провадимо велетенське перетворення природи, змінюємо карту нашої Батьківщини. Збудувавши потужні атомні електростанції, ми зросили мільйони гектарів засушливих земель. Але ви і без мене прекрасно знаєте, як використовується в Радянському Союзі і народно-демократичних республіках для мирних, творчих потреб енергія урану і плутонію, енергія термоядерних реакцій. Тому повернемося до моєї головної теми, від якої я дещо ухилився, прошу пробачення!
Академік Риндін посміхнувся, почувши, як вітальним гомоном відповіли йому десятки тисяч слухачів, що жадібно ловили кожне слово його промови.
— Так от, щодо розширення таблиці Менделєєва. Працюючи з розпадом урану, вчені створили нові хімічні елементи, невідомі до того часу людству. Це були: нептуній, плутоній, америцій, кюрій, беркелій, каліфорній, афіній, центурій і, нарешті, менделєєвій — що посіли відповідно з дев’яносто третього по сто перше місце в таблиці великого російського вченого. Все це штучно створені людиною елементи, так звані трансуранові. Дуже важливо відзначити, що ці відкриття спростували одне поширене помилкове упередження, яке довгий час панувало в науці. Більшість учених вважала раніше, що розширення таблиці Менделєєва за межі урану взагалі неможливе, бо, мовляв, елементи, важчі від урану, не можуть практично існувати, вони були б надто нестійкими. Розвиток науки відкинув такі твердження. Він примусив скептиків згадати і по заслузі оцінити пророче передбачення самого Менделєєва, який вказував, що він припускає можливість розширення його періодичної системи в бік важких елементів поза ураном. Який правий був геніальний російський вчений, що проникав своїм гострим поглядом у далеке майбутнє! Звичайно, серед трансуранових елементів, створених людиною, виявились і дуже нестійкі, як, наприклад, нептуній, період піврозпаду якого складає
