Дзвін сонця - Олександр Петрович Казанцев

— Ви так вправно володієте ножем?

— Ні, Сірано, будь-яке вістря надто грубе для ніжного поводження з клітинами організму. Я працюю пальцями!

— Чим? — він зиркнув на її тонкі пальці.

— Саме пальці спрямовують особливе випромінювання, яке з певною чутливістю розсуває живі клітини.[22] Поглянь, — вона приклала до грудей долоні.

Сірано помітив: її пальці незвично світяться.

Те, що сталося далі, могло тільки привидітись. Але ж як змінилася його зовнішність! Тепер відпала необхідність у чорній пов’язці (що пізніше відбив художник — сучасник Бержерака).

Мовби в тумані пригадалися ті секунди, коли Ольда спершу зняла шрам, а потім, ніжно торкаючись пальцями, зовсім безболісно взяла шматочок шкіри з його руки і перенесла на лоб. Перенісся враз загоїлося, і обличчя землянина набуло зовсім іншого вигляду.

Але яке тепер враження справить він на Ельду?

Зустрівшись після операції, вона лише посміхнулась і ніжно поцілувала його в щоку.

Сірано кинуло в жар. Трохи отямившись, він прочитав їй свій сонет:

На тихій праведній планеті

Для мене ти — земний вогонь,

Проміння радісного лету.

Вбираю жар твоїх долонь!

Дитино Мрії і Натхнення,[23]

В словах і думах вільна ти,

П’янка, весняного знамення,

Усмішка хоче зацвісти!

Розвага, сміх, принадний танець.

У рвучких рухах — ураган.

Тривог неясних мить настане:

Твоя жага — кипить вулкан!

І в лаву перетворить промінь

Земний інопланетний камінь.

Ельда принишкла, задумалася, потім знічено сказала:

— Хочу, щоб ти ще повторив…

Вражений Сірано дивився на неї: десь він уже чув ці слова. Трохи подумавши, він пригадав, що їх мовила сільська красуня з трактиру, яка врятувала йому з Тристаном життя.

— Воля твоя, Ельдо.

— А що таке вулкан? — боязко спитала вона.

— Вогнедишні гори. На Землі вони ніби дрімають, а тоді раптом закипають.

— А що означає: “Твоя жага — кипить вулкан”?..

— Це образне порівняння жіночої пристрасті, здатної спопеляти чоловічі серця.

— Я не хочу нікого спопеляти, але відчуваю в собі незнану досі силу… — Ельда враз зашарілася і побігла геть.

У дім Тристана приходили володарі знань, аби просвітити гостя із Землі. Перед Сірано відкривалися дивовижні, невідомі на його планеті явища: таємниці балонів, що світяться без вогню (очевидно, електричних ламп), книг, які шепочуть (звукозапис), екранів-дзеркал із відбиттям на них окремих предметів (телебачення), а головне, таємниці великих і непорушних для всього Всесвіту законів природи. В доступній для сучасників формі мовою XVII століття він написав несподівано для всіх, хто знав лише забіяку-дуелянта, трактат із фізики, торкнувшись у ньому проблем математики.

— Зрозумій, Сірано, — Тристан перекладав пояснення мудрих соляріїв, — наше суспільство може існувати тільки на основі одного з перших законів, що став незаперечною традицією, — самообмеження. Ніхто не споживатиме більше того, що необхідно для підтримання життєздатності організму. Але, на жаль, ця традиція віками поширювалася і на деякі знання. Володарі знань зумисне обмежували себе, не дозволяючи проникнути в галузі, визнані забороненими. Зокрема і досі не бажають розсекречувати таємниць будови речовини. Ясно? Ці небезпечні знання колись поставили нашу планету на край загибелі. Тоді й полетіли з неї перші зоряні переселенці, які прагнули будь-що вціліти. Потім вони здичавіли на вашій Землі. Така небезпека в прийдешніх століттях загрожуватиме і вашій планеті, якщо ви, люди, раніше не подбаєте про її відвернення. Інакше буде дуже кепсько. Мудрі знавці, які говорили з тобою, хочуть переконати: небезпека полягає в спробі вплинути на спадковість не вихованням, умовами життя, прикладом, а втручанням у сам механізм спадковості, хоча це, на перший погляд, обіцяє такі вигоди, як усунення вроджених вад або поліпшення роду. Однак, володіючи такими таємницями, можна штучно виростити неповноцінних соляріїв (або людей), яких легко пригноблювати, позбавивши їхню свідомість усього того, що підносить розумну істоту над рештою світу.

— Подякуй, Тристане, від мого імені володарям знань за цей урок. Ніхто на Землі не почує про те, що може зашкодити майбутньому людства.

— Схвалюємо твоє рішення, Сірано, — сказав Тристан…

Землянина вже ждала Ельда.

— Вибач, — почала вона, — але я хочу спитати, що означає “сини неба входили до дочок людських”? А ще: “І пішло відтоді плем’я гігантів”?

Він жахнувся. Звідки ця юнка знає цитати, які він подумки пригадав першої ж із нею зустрічі?

— Можеш не відповідати, — помітивши його збентеження, мовила Ельда. — Мені розповів про це батько. А до тебе я звернулася з цим, щоб ти вислухав моє бажання.

— Воно для мене — закон, Ельдої

— На Солярії закон — непорушність дії. А ти, Сірано, на нашій планеті, — вона жартівливо посварилася пальцем.