Білий замок на Чорній скелі - Костянтин Матвієнко

Дуумвіра дратувало, що нечисленні супроводжуючі, які ступали слідом, мають змогу бачити його фізичну неміч. Знав: вони прораховують, хто першим — він чи Сат Сат вирушить уперед ногами до Пантеону Кращих. Поки сходи, нарешті, закінчилися, настрій співправителя зіпсувався остаточно. До кімнати нарад він увійшов втомлений та роздратований. Мляво махнувши рукою у відповідь на одностайне гучне вітання, що вирвалося з молодих горлянок, сів у крісло на чолі столу. Хвилину зачекавши, поки посідають інші, почав:

— Ви, товариші офіцери, вступили у передові лави борців за рівність у всьому світі! Вступили у той час, коли на континенті швидко набирає сили здавна ворожа до нас Межиморська Імперія. Ми не можемо оголосити широкому загалу громадян справжній ступінь небезпеки цього ворога, але ви — еліта суспільства, тому маєте усвідомлювати рівень загрози. Так само, як і те, у чому криються причини стрімкого зростання могутності Імперії. Для вас уже не є секретом, що там приділяють якнайпильнішу увагу розвиткові науки і технологій. Це зумовило лідерство Межимор'я в озброєннях. У західній пресі поширюють інформацію, що незабаром Імперія вже матиме у своєму розпорядженні бойові літальні апарати, що важчі за повітря — літаки! Стосовно свого найближчого сусіда, Ланодського Королівства, Імперія обрала тактику династичного поглинання. Майже одночасно у такий самий спосіб буде поглинуто і Князівство Гирлон — планетарний гаманець. З Республікою так вчинити їм не вдасться, тому після фактичного підкорення Королівства та Князівства нам загрожує прямий збройний конфлікт з Імперією. Республіка не в змозі щось протиставити її новітнім технологіям, отже, мусимо шукати асиметричну відповідь. Її пошук та втілення являтимуть собою основний зміст вашої роботи у контррозвідці. Що може бути протиставлене збройній міці супротивника? Здавалося б, лише адекватна збройна міць. А коли її неможливо створити? Що тоді? Тоді, товариші офіцери, слід протиставити супротивникові його ж збройну міць! Інакше кажучи, слід знайти способи спрямувати його силу всередину себе, примусити його до саморуйнації...

Дет Дут увірвав промову — нібито, щоб зробити ковток чаю, а насправді хотів оцінити ступінь уваги слухачів. За столом стояла мертва тиша. Офіцери ловили кожне його слово. Задоволений промовець повів далі, роблячи багатозначні паузи після кожного речення:

— Слід знайти способи створити у ворожому таборі приводи і причини для внутрішнього протистояння. Під керівництвом ваших старших наставників вивчайте нашого супротивника, шукайте його слабкі місця, куди можна буде встромити клин, аби розколоти його позірну монолітність! На наше щастя, західне суспільство ліберальне, гниле та аморфне. Його ідеологічна, культурна та економічна багатоманітність стає чудовим ґрунтом для зародження та розростання різного роду конфліктів. Скористаймося цим! Скористаймося швидко та жорстко!!!

Офіцери підхопилися, гучними оплесками та вигуками вітаючи останні слова дуумвіра. Він дав овації змогу лунати з півхвилини, а тоді підняв руку, закликаючи слухачів до уваги.

— Пам'ятаймо!!! — Дет Дут ударив жирним кулаком по столу. — Частина правлячого клану в Імперії також чудово розуміє непридатність її ліберального соціального устрою для того, щоб підкорити увесь континент. Тому в Межимор'ї традиційна для усіх країн континенту, крім Республіки, віра у Зорю Безмежжя поступово витісняється вченням про бога Ратха. На відміну від старої віри, нова вимагає дисципліни, праці й самопожертви. Вона перетворює розм'якле, лібералізоване, ледаче суспільство на згуртоване та сконцентроване довкола єдиної мети. Цим фанатична віра у Ратха трохи подібна до... нашого вчення про Усесвітню Справедливість, яке нам залишили перші дуумвіри — великий Тан Тан і великий Ван Вун, — вжив промовець неодмінний епітет при згадці Перших. — Так, товариші офіцери, небезпека найбільшого ворога Республіки полягає у тому, що він озброєний суспільним вченням, нехай і релігійного штибу, яке за своїм мобілізуючим впливом на маси подібне до вчення про Усесвітню Справедливість. Дослідження цієї релігії, виявлення її таємних адептів у нашій країні, а головне — створення агентурної мережі контррозвідки серед спільнот віруючих у Ратха за кордоном становитиме один з важливих напрямків діяльності контррозвідки у найближчий час. Допоки в Імперії ще існують ліберальні свободи, а західна спільнота ще не перетворилася на дисципліноване та підпорядковане єдиній меті суспільство, ми маємо гарні шанси на забезпечення перемоги Справедливості в усьому світі. Використаймо їх максимально ефективно. Від імені дуумвіра Сата Сата та від себе особисто бажаю вам, товариші офіцери, успіхів у вашій дуже важливій і відповідальній роботі! — завершив промову дуумвір. — До справи!!! Хай живе Справедливість в усьому світі! Хай живе Республіка!!!

— Хай живуть дуумвіри!!! Хай живе Дет Дут!!! Хай живе Сат Сат!!! — залунало у залі.

Контррозвідники підхопилися з місць, проводжаючи співправителя оплесками та вітальними вигуками. Попрощавшись помахом руки, він як міг швидко рушив до виходу. За ним поквапилися і члени супроводу. На сходах Дет Дут наказав сісти до його машини лише підполковнику Буртаку, спричинивши цим добре приховані ревниві погляди інших осіб почту. Проте в Буртака цей наказ викликав жах. На тремтячих ногах він пішов слідом за дуумвіром. Кортеж помчав до резиденції.

Після ранкового купання барон заявив, що наразі має нагальні справи, тому нехай Нод з Рамиром сходять, наприклад, до музею — освітній рівень підвищать. А зустрінуться вони за обідом у «гербовій» альтанці. На слова Рамира, що їм невідкладно слід зайнятися пошуками Еди, Самус відповів, що саме це він і робитиме, одначе «загадкові співмешканці» йому у цьому сьогодні не допоможуть. Є у нього один добре обізнаний у справах місцевої політики товариш по спортивній риболовлі, от до нього він зараз і поїде. Рудий барон пішов до своїх апартаментів перевдягатися. Нод з Рамиром зробили те саме.

За півгодини Самус уже був вбраний у сірий діловий костюм із золотим значком баронської корони на лацкані. Його жорстка руда шевелюра виглядала як ніколи акуратно зачесаною, а легка тростина зі срібним набалдашником довершувала несподівано елегантний для нього вигляд. У дворі він зі світською вишуканістю здаля зробив тростиною прощальний жест до Нода із Рамиром і сів у лімузин. Камердинер поїхав із ним.

Хлопці встигли перевдягнутися раніше за Самуса і спостерігали за його виїздом, сидячи на лаві під густим бузковим кущем біля історичного муру таверни «Тод і Нод».

— Ти ба, як він раптом набундючився, — борець дивився услід Самусовому автомобілю.

— Пан барон, одне слово, — Нод озирнувся на невиразне шарудіння куща, яке одразу стихло. «Мабуть, вітер», — подумав він. — Рамире, може й справді гайнемо до музею?

— Ходімо! Мені завжди цікаво було побачити, які є музеї у «цивілізованому світі», — відповів