Плутонія - Володимир Опанасович Обручев

— Знайшли якусь іншу здобич.

— Чи не відіб’ємо ми її в них?

— Ні, краще сховаємося, а потім підемо слідом за ними, вони доведуть нас до мурашника.

— Тільки тримайте Генерала, щоб він не кинувся на них.

Мандрівники відійшли трохи назад і сховалися за узліссям. Незабаром з-за кущів у гирлі долини показалися мурахи, що котили поперед себе по піску великий білий предмет яйцевидної форми.

— Невже яйця цих мурахів такі великі? — запитав Макшеєв.

— Ні. Це, певно, яйце якогось летючого ящера, яке вони викрали і котять до свого житла, — сказав Папочкін.

— А як ви думаєте, ці яйця ящерів їстівні?

— Чому ж ні? Адже їдять яйця черепах, то чому не з’їсти яйце ящера?

— Це треба взяти до уваги, — зазначив Громеко. — Тепер, коли у нас з харчами погано і треба берегти набої, яєчня була б дуже доречна.

— Для такого великого яйця потрібна відповідна сковорода, якої в нас немає.

— Обійдемося й маленькою! Проб’ємо в яйці дірочку з одного боку, перемішаємо паличкою жовток та білок, підсиплемо солі і братимемо на сковороду скільки треба.

— Але в нас взагалі сковороди немає, мурахи забрали нашу кухню.

— Я й забув. А чи не можна зробити сковороду з шкаралупи яйця — обережно зрізати вершечок яйця і на ньому смажити?

— На чому? У нас немає олії.

— Є сало ігуанодона.

Поки мисливці висловлювали ці кулінарні міркування, мурахи докотили яйце до берега русла і зупинилися, вагаючись, бо береги його були стрімкі. Скинути яйце з кручі було неважко, і на м’якому піску воно б не розбилося, але підняти на таку ж висоту на другому березі — це здавалося надто важким завданням для мурахів.

Комахи тим часом бігали навколо яйця і понад кручею, ворушачи вусиками і торкаючись ними один одного, очевидно радячись.

Далі один зліз у русло, оглянув протилежний берег, постояв перед ним, наче замислившись, нарешті побіг понад ним, часто зупиняючись і оглядаючи кручу.

Кроків за п’ятдесят він знайшов місце, яке було не таке стрімке і, на його думку, придатне для влаштування спуску. Він і почав робити його, працюючи передніми ногами і щелепами, відриваючи грудки землі і відтягуючи їх набік.

Другому мурахові, що залишився біля яйця на варті, незабаром набридло чекати; він теж спустився в русло і побіг по слідах товариша, якого не було видно з-за повороту берега.

— Чи не потягти нам яйце, залишене мурахами? — запропонував Громеко.

Ця думка спершу сподобалась, але потім виникли деякі сумніви.

— По-перше, вони можуть помітити нас, і ми передчасно виявимо їм свою присутність; по-друге, не знайшовши залишеного яйця, вони почнуть шукати його скрізь навколо, а ми, замість іти слідом за ними до мурашника, ховатимемося в кущах і прогаємо час, — сказав Каштанов, відкидаючи пропозицію ботаніка.

Але в цей час Папочкін помітив у тій таки долині між піщаними грядами ще одну пару мурахів, що котили друге яйце.

— Тепер мабуть ваші аргументи — не займати першого яйця — відпадають, — сказав він.

— Ну, тоді швидше за роботу!

Макшеєв і Громеко перебігли русло, підняли вдвох яйце, що мало півметра в поперечнику, і перенесли його до своєї засідки на узліссі.

Потім Макшеєв рукою обережно замів сліди ніг у руслі, що могли показати мурахам, якщо вони досить розумні, куди поділося яйце.

Незабаром в руслі з’явилися обидва мурахи, що бігли до залишеної здобичі. Вилізши на берег і не знайшовши яйця, вони почали бігати туди й назад, підбігали один до одного, ворушачи вусиками; очевидно, вони були збентежені.

В цей час у гирлі долини з’явилися мурахи, що котили друге яйце. Побачивши їх, перші кинулися їм назустріч і, очевидно, гадаючи, що ті викрали їх здобич, стали віднімати її.

Почалася колотнеча; мурахи спиналися на чотирьох задніх ногах, піднімаючи передню пару і намагаючись вп’ястися щелепами в шию супротивника й перегризти її. В запалі боротьби одна пара наблизилася до берега русла і впала з кручі. Під час падіння один мурах опинився на другому, скористувався зручною хвилиною і майже відкусив голову суперникові.

Залишивши його, він побіг на допомогу товаришеві, який знемагав у боротьбі; вдвох вони швидко подолали ворога і покотили яйце до русла.

Мандрівники з великим інтересом стежили за бійкою, але ніяк не могли встановити, яка пара мурахів перемогла, бо всіх цих комах зовсім не можна було відрізнити одну від одної.

Мурахи-переможці зупинилися біля берега русла, порадились, потім скотили в нього яйце і покотили нагору.

В кількох місцях, де протилежний берег здавався їм більш низьким, вони зупинилися і пробували підняти яйце нагору. Але їх кігті були недостатньо сильні, щоб пробити тверду шкаралупу, яйце ковзалося в їх лапах і падало назад.

Діставшись до того місця, де в березі русла був прокопаний спуск, мурахи помітили його, оглянули і спробували підняти яйце нагору, підпираючи його своїми тулубами.

Це їм вдалося, і вони покотили його далі стежкою, що йшла в глиб лісу. На підставі дій цієї пари можна було зробити висновок, що перемогли другі мурахи.

Тепер лишалося йти стежкою слідом за мурахами. Але, не знаючи, чи далеко доведеться ще йти, треба було спершу покінчити з яйцем, що його відняли у мурахів; нести його було важко, а котити лісом незручно. Тим-то швидко розклали вогонь у ямі, викопаній у піску, спекли круто ціле яйце, поділили на частини, і з шкаралупи зробили кілька тарілок і сковороду.

Після вечері мандрівники пішли в глиб лісу стежкою, добре втоптаною, але вузькою і незручною На висоті одного метра від землі гілки хвощів спліталися так, що доводилося повзти або йти зігнувшись; очевидно, тільки мурахи користувалися цією стежкою.

Через півгодини ліс почав рідшати. Мурашина стежка часто роздвоювалась, перетиналась іншими, і Макшеєву доводилося пильно стежити за слідом яйця, тоді як Каштанов на