ВІртуозна Гра - Оскар Бласт

- Звичайно, розумію! Тому й у поліцію не пішов. Мене ж за божевільного приймуть! Адже я знову потім бачив тих командос! Вони стежать за мною! Я з тих пір носа на вулицю не потикаю! Сиджу ось, боюся власної тіні, - Фред зітхнув, погладив шокер, який лежав у нього на колінах. – Якби не Віртуозна Гра, я поїхав би геть з України. А так, мушу дограти. Ти ж знаєш, лише українські провайдери дають доступ до гри і лише на території України. Тому... Перечекаю все це вдома. А ти чого прийшов? – нарешті Фред зрозумів, що й Платонові щось треба, раз завітав до нього після їхньої майже сварки минулого разу.

- Я вже все дізнався, що хотів, - махнув хлопець рукою. - Ти, Фреде, коли у Віртуозній Грі будеш, мені маякни! Я теж одразу ж на п’ятий рівень перескочив. Побачимося!

Чомусь про Ембері і про те, що він бачив її у вірті, хлопцеві перехотілося розповідати. Він мав підозру, що за Фредом справді можуть стежити і в квартирі є заховані жучки.

Вийшовши з району «Галок», Платон цілеспрямовано пішов до зупинки електробуса. Його чекали хмарочоси-«лампочки», де він хотів дізнатися хоч що-небудь про Ембері.