Зірка КЕЦ - Олександр Романович Бєляєв
— Це все Шликов. Він — геній. Скоро у нього рослини танцюватимуть на задніх ніжках, як собачки, і співатимуть по-солов’їному. Вимуштрує!.. Він каже: зернові хліба використовують одну шістдесяту частку сонячної енергії, а банан у сто разів більше. І справа не тільки в кліматі. Значить, можна примусити всі рослини підвищити використання сонячної енергії в сотні разів.
— Він уже мені казав про це, — спробував я спинити потік красномовності Крамера, але він продовжував:
— І Шликов досягнув цього. А наслідки? Чи не завгодно вам подивитися на цей екземпляр. Що ви про нього скажете? Ха-ха-ха!
Я стояв у мовчазному здивованні. Переді мною був кущ заввишки з людину. Листя завбільшки з долоню і червоні соковиті плоди — з великий кавун, нагадували полуниці. Це і були велетенські полуниці. Кущик не стелився по землі, а підіймався вгору. З дуже тонкого «стовбурця» звисали ці величезні плоди. Деякі з них були зовсім червоні, деякі ще зеленуваті, білясті… От що значить відсутність ваги!
— Щодня ми знімаємо десяток таких «ягідок» з одного цього куща. Одні знімаємо, інші достигають. Лізуть безперервно. Як добра дійна корова, що дає молоко цілий рік. Наші рослини не мають навіть того двотижневого відпочинку, що його мають на Землі тропічні рослини. Давай і давай! Вбирай сонячне проміння, покидьки з ґрунту, воду, і перетворюй їх на ці смачні плоди. А Сонце тут не заходить. Атмосфера оранжереї завжди прозора. Це одне. Друге — тут в атмосфері вуглекислоти, як під час кам’яновугільного періоду…
— Ви вже казали мені про вуглекислоту.
— Зверніть увагу на ці листи. Вони майже чорні. Тому вони вбирають майже цілком сонячну енергію і все-таки не перегріваються. Тільки зменшується випаровування води. А ви знаєте, скільки енергії витрачає рослина на випаровування? У тридцять п’ять — сорок разів більше, ніж на корисну роботу. А тут вся ця енергія іде в «м’ясо». Бачите, листя товсте, м’ясисте. Деякі листи зовсім не мають продихів. А плоди величезні.
— Зате оця ось рослина тільки те й робить, що виділяє воду, — продовжував він, посуваючись вузеньким місточком.
Я глянув на рослину, з листів якої капала вода.
— Не рослина, а Бахчисарайський фонтан. Бачили «фонтан сліз»? Капає і капає, — Крамер заливчасто зареготав. — Це наш природний фільтр.
— А ось теж цікава рослина — «Кіоск фруктової води». Бачите, розріз на стовбурі, трубочка, і з неї капає. Спробуйте на язик. Смачно? Солодко? Лимонад!
— Зверніть увагу на ґрунт. Роздрібнення часток ідеальне. І корисні бактерії. На кожну тисячу твердих часток бактерій припадає не одна, а кілька десятків. Зате подивіться на горох, боби, квасолю. Як яблука!
— Оці ось скляні відділи зроблено для того, щоб створити для деяких рослин особливі умови: найбільш підхожий склад газового середовища, відповідну температуру. Шкідників немає. Бур’янів немає. Світлофільтри дають найсприятливіший склад проміння.
— Іра! Іра! Що ти робиш, божевільна? — раптом несамовито закричав він, підстрибнув і полетів по оранжереї. — Іра! Іра! — кричав він, ніби його різали на шматки.
Що сталося з цією людиною? Ще недавно він був дуже спокійним, добродушним хлопцем. А тепер у нього надзвичайно підвищена збудливість. Я навіть не міг зрозуміти, що так розлютило його. Я чув шум, шипіння. Коливання вітру. Опале листя летіло від широкого кінця лійки до вузького.
— Навіщо ти пустила вентилятор з такою силою? Ураган хочеш зробити? Поламати рослини? Зменш силу, а то я тебе на Землю скину!
Шум і рух листя зменшились. Звідкись відповів писклявий голос:
— Учора сам звелів ставити на двадцять шість.
— Це тобі приснилось двадцять шість!
Я посувався до скляної напівсфери, затримуючись біля особливо цікавих рослин. На тонісіньких стебельцях яскравим полум’ям горіли квіти маку. Повільно спадали пелюстки, оголюючи «коробочки» завбільшки в голову дитини.
— Ось бачиш? Ось бачиш? Мак хитається і губить насіння! — кричав Крамер.
А насінини ці були завбільшки з горошину. Багатометровий горох тягнувся до середини «лійки». Грінки соняшника в півметра діаметром майже не піднімалися над ґрунтом. Огірки, морква, картопля, полуниці, малина, виноград, порічки, аґрус, сливи, жито, пшениця, овес, гречка, буряк, коноплі… Я ледве пізнавав їх, до того змінені були їх розміри і форми.
Не раз я спинявся в цілковитому нерозумінні: що це таке?..
Земні карлики перетворювались на велетнів і навпаки — земні деревні велетні були тут карликами. В окремих, трохи затінених місцях росли гриби — велетенські шампіньйони…
А ось і тропіки, і субтропіки. Карликові фігові дерева з величезними плодами, чайні, кофейні, какаові дерева, кокосові пальми величиною з парасолю, але з плодами вдвоє більшими від земних.
В одному скляному ящику я побачив справжній тропічний ліс карликових розмірів. Пальми, банани, папороть, ліани… Бракувало тільки слонів завбільшки з пацюка, щоб уявити себе Гулівером в країні ліліпутів…
Якими мізерними здалися мені всі мої «земні» досягнення!
Як легко розв’язується тут проблема про штучне достигання і затримування достигання, над якою я так довго сушив голову. Тут щодня на протязі цілого року свіжі фрукти і овочі. Переробні заводи можуть працювати цілісінький рік без перебою…
І хіба досвід Зірки Кец не можна перенести на Землю? Взяти хоча б Памір. На висоті Паміру менше ультрафіолетового проміння, ніж на Зірці Кец, але далеко більше, ніж у місцевостях, що лежать на рівні моря. Плоскогір’я Паміру можна
