Марсіянин - Енді Вір
Перш за все, я заклеїв руку. Минулого разу довелося наносити гуму дуже тонким шаром; більшу частину я використав на латку замість скла. Цього ж разу я вилив усю гуму на руку. Тепер усе бездоганно.
Скафандр і досі однорукий, але, принаймні, не нічого не випускає.
Вчора я втратив більшу частину повітря, але кисню ще залишилося на півгодини. Як я вже казав, людському тілу його потрібно небагато. Головною проблемою було підтримувати тиск.
Маючи такий запас часу, я зможу скористатися заправкою балонів від марсохода. У дірявому скафандрі такого собі не дозволиш.
Перезаправка балонів – це аварійний захід. Передбачалося, що до марсохода заходили в скафандрах з повними балонами й виходили, коли запас повітря ще чималий. Вони не створені для довгих подорожей чи навіть ночівель. Але, на непередбачуваний випадок, вони мають трубки для заправки на зовнішньому боці. Всередині й без того небагато простору, а в NASA вирішили, що більшість халеп з повітрям виникатиме зовні.
Але заправка проходить повільно, повільніше, ніж мій скафандр випускав повітря. Тому й користі мені з неї не було, поки я не замінив шолом. Тепер, у надійному скафандрі, здатному витримувати тиск, заправити баки стало легше раз плюнути.
Я заправив балони й перевірив, чи повітря тримається. Тоді я мусив уладнати кілька нагальних справ. Як би я не покладався на свою вправність, мені хотілося мати дворукий скафандр.
Я знову вибрався до Дому. Цього разу, коли можна було не квапитись, я використав підпірку, щоб підважити стіл, яким придавило скафандр Мартінеза. Звільнивши його звідти, я потяг його до марсохода.
Після ретельної перевірки для певності, я нарешті мав повністю робочий скафандр! Довелося ходити двічі, але я таки дістав його!
Завтра полагоджу Дім.
ЗАПИС У ЖУРНАЛІ: СОЛ 122
Сьогодні я перш за все виклав біля марсохода повідомлення камінням: «Усе добре». Це має заспокоїти NASA.
Я пішов до Дому, щоб оцінити збитки. Головною моєю метою стало повернути конструкції цілісність, щоб вона утримувала тиск. Відтак я зміг би полагодити решту того, що зламалося.
Зазвичай Дім – це купол з гнучкими підпірками, що підтримують його, і жорсткий матеріал підлоги, щоб утримувати її пласкою. Внутрішній тиск – невід’ємна частина його підтримки. Без нього уся конструкція розвалюється. Я оглянув підпірки – жодна з них не зламалася. Вони просто попадали. Треба буде скласти деякі з них докупи, але це неважко.
Дірка на місці шлюзу №1 величезна, але не катастрофічна. Я маю стрічку для швів і запасне покриття. Роботи немало, але я зможу знову напнути Дім. Відтак я поверну живлення, і «Пасфайндер» знову прокинеться. Тоді з NASA мені вже підкажуть, як і що полагодити, якщо я сам не допетраю.
Усе це не дуже мене турбує. Я маю набагато більшу халепу.
Ферму знищено.
Через повну втрату тиску, більша частина води википіла. А ще температура впала добряче нижче нуля. Навіть бактерії в ґрунті не могли пережити такої катастрофи. Частина кущів росла в наметах поза Домом. Але вони теж загинули. Я напряму під’єднав намети трубками до Дому, щоб підтримувати в них температуру й кисневий рівень. Коли Дім луснув, намети теж розгерметизувалися. А коли б і ні, то мороз однаково б убив там все живе.
Тепер картопля на Марсі зникла як вид.
І ґрунтові бактерії теж. Я вже ніколи не зможу виростити тут бодай один кущик.
Ми все прорахували. Мій город мав забезпечити мене їжею до сола 900. Апарат з припасами мав прибути на сол 856; набагато раніше, ніж в мене скінчилася б їжа. Але оскільки город зник, про цей план можна забути.
Упаковані порції під час вибуху не постраждали. І картопля, яку я вирощував, може й мертва, але й досі їстівна. Надходила пора врожаю, тож якоюсь мірою мені пощастило.
Порцій їжі вистачить до сола 400. Поки я не побачу, скільки маю картоплі, важко сказати, на скільки її вистачить. Але я можу порахувати приблизно. Я мав 400 кущів, на кожному зав’язалося в середньому 5 картоплин – разом дві тисячі. У кожній по 150 калорій, тож я маю з’їдати не менше десятка на добу, щоб вижити. Значить, їх вистачить на 200 солів. Загальний результат: я маю їжі до сола 600.
Коли прийде сол 856, я вже давно помру.
РОЗДІЛ 15
[08:12] ВОТНІ: Тест.
[08:25] ЛРР: Приймаємо! Ох і злякав же ти нас. Дякуємо за твоє «Усе добре». Аналіз супутникових знімків показав, що шлюз №1 повністю відділився. Це так? в якому ти стані?
[08:39] ВОТНІ: Якщо під «відділився» ви маєте на увазі «вилетів, наче з гармати, зі мною всередині», то так і є. Невелика подряпина на лобі. Були негаразди зі скафандром (потім поясню). Залатав і знову надув Дім (основні повітряні резервуари не пошкодило). Щойно відновив живлення. Фермі гаплик. Врятував стільки картоплі, скільки зміг, тримаю їх надворі. Нарахував 1841. Цього мені вистачить на 184 дні. Враховуючи порції, що залишилися від місії, я почну голодувати на сол 584.
[08:52] ЛРР: Так, ми зрозуміли. Працюємо над вирішенням продуктової проблеми. В якому стані системи Дому?
[09:05] ВОТНІ: Основні повітряні й водяні резервуари не пошкоджені. Марсохід, сонячна ферма і «Пасфайндер» залишилися за межами дії вибуху. Проведу діагностику систем, поки чекатиму на вашу наступну відповідь. До речі, з ким я говорю?
[09:18] ЛРР: Венкат Капур у Г’юстоні. Пасадена передає мої повідомлення. Відтепер я вестиму всі прямі переговори з тобою. Спочатку перевір генератор кисню і відновлювач води. Вони найважливіші.
[09:31] ВОТНІ: Тю. Генератор кисню працює, як годинник. Відновлювач геть не працює. Гадаю, вода всередині замерзла і порвала трубки. Впевнений, що зможу це полагодити. Головний комп’ютер також працює без зауважень. Є версії, чому Дім рвонув?
[09:44] ЛРР: Скоріше за все, покриття навколо шлюзу №1 зносилося. Робочі цикли розтягували його, поки десь не порвалося. Надалі навперемінно використовуй для виходів на ПКД шлюзи №2 і №3. Ми також вишлемо тобі контрольний список дій для повної перевірки покриття.
[09:57] ВОТНІ: Супер, я зможу кілька годин повитріщатися на стіни! Як придумаєте спосіб врятувати мене від голоду, скажіть.
[10:11] ЛРР: Неодмінно.
•••
– Зараз сол 122, – сказав Брюс. – Маємо часу до сола 584, щоб доправити апарат на Марс. Це чотириста шістдесят солів, що становить чотириста сімдесят п’ять діб.
Присутні голови підрозділів насупилися і потерли очі.
Він підвівся зі свого стільця.
– Положення Землі і
