Я, робот - Айзек Азімов
У президента “Ю. С. Роботс” округлилися очі.
— То в чому ж річ, дідько його забирай…
— Зачекайте, шефе. Тут іще є дещо. — Він зробив розмашистий жест рукою.
— Говоріть ви, Ланнінг!
Доктор Альфред Ланнінг дивився на все, що відбувалося, з деякою зневагою — це була його звичайна реакція на високоприбутковий бізнес і дільбу чистогану. Його недовірливі сиві брови низько нависли над очима, голос був сухий.
— З наукової точки зору, коли ситуація не зовсім ясна, вона має стати предметом прискіпливого аналізу. Питання міжзоряних польотів при сучасному стані теоретичної фізики залишається… гм… неясним. Це питання поки що не вивчено, і можна припустити, що інформація, що її заклала фірма “Консолідейтед” у свою мислячу машину, теж не була обґрунтована. Наш математичний відділ уважно проаналізував її, і з’ясувалося, що “Консолідейтед” звалила все докупи. Її матеріал містить в собі й усі відомі положення основ космічної теорії Франсіассі, і всі дані астрофізики та електроніки, що стосуються цієї проблеми. Це вже занадто.
Робертсон, що з тривогою стежив за розвитком думки Ланнінга, раптом перебив:
— Занадто для Мозку? Він не справиться з таким обсягом інформації?
Ланнінг рішуче похитав головою.
— Ні, не так. У цьому випадку можливості Мозку необмежені. Тут справа в іншому. Питання впирається в закони робототехніки. Штучний мозок, наприклад, ніколи не зможе видати таке розв’язання проблеми, яке могло б зашкодити людині або призвести до її смерті. I тоді проблема залишиться нерозв’язаною. Якщо ж проблема вимагатиме обов’язкового і невідкладного розв’язання, то Мозок, — а він, зрештою, всього-на-всього робот, — зіткнеться з дилемою. I в цьому разі він не зможе ні відповісти, ні відмовитися відповідати. Очевидно, щось подібне сталося і з машиною фірми “Консолідейтед”.
Він на мить замовк, але генеральний директор нетерпеливився.
— Продовжуйте, докторе Ланнінг. Поясніть так, як ви мені пояснювали.
Ланнінг міцно стулив губи і глянув на доктора Сьюзен Келвін, яка нарешті відвела свій погляд від схрещених на грудях рук і вперше заговорила низьким безбарвним голосом.
— Природа реакції роботів на дилему гідна подиву, — почала вона. — Психологія роботів далеко не ідеальна, — в цьому я можу запевнити вас, як фахівець, — але вона піддається якісному аналізу, оскільки попри всі складнощі проникнення в позитронний мозок роботів слід мати на увазі, що він побудований людьми, а відтак побудований відповідно до людських уявлень про цінності. Часто й людина, не знаходячи виходу із становища, намагається втекти від реальної дійсності: вона переноситься в ілюзорний світ або починає пиячити, впадає в істерику чи стрибає з мосту. Все це спричинюється одним і тим самим — відмовою або нездатністю вистояти в екстремальній ситуації. Так і робот. Дилема вносить розлад у половину його зв’язків, а найгірше те, що позитронний мозок згорає і його вже не можна буде відновити.
— Зрозуміло, — сказав Робертсон, не розуміючи. — А що ви могли б сказати про інформацію, яку накидає нам фірма “Консолідейтед”?
— Вона, безперечно, містить в собі заборонену проблему. Але наш Мозок значно відрізняється від машини-робота фірми “Консолідейтед”.
— Все правильно, шефе. Все правильно, — енергійно перебив генеральний директор! — Я хочу, щоб ви докладніше спинилися на цьому моменті, оскільки він найголовніший у даній ситуації.
Очі Сьюзен Келвін засяяли за окулярами, і вона терпляче провадила далі:
— Машини фірми “Консолідейтед”, і зокрема їхній Супер-Мислитель, побудовані не як особистості. Вони входять до розряду функціональних і сконструйовані без використання основних патентів фірми “Ю. С. Роботс” на емоційні мозкові зв’язки. Їхній Мислитель всього-на-всього — обчислювальна машина високого класу, і дилема руйнує його відразу ж. Як би там не було, але наш Мозок — це особистість, хоча ця особистість дитинна. Це високорозвинений дедуктивний мозок, але він нагадує дитину з великим об’ємом знань. Фактично він не розуміє, що робить, він лише робить. Через те наш Мозок і справді як дитина, він надзвичайно життєрадісний і безтурботний. Життя в його уявленні не таке вже серйозне.
Після невеличкої паузи роботопсихолог вела далі:
— Тепер ми підійшли до того, що ми маємо робити. Ми мусимо розділити всю інформацію фірми “Консолідейтед” на логічні частини і вводити їх у Мозок для аналізу обережно, кожну окремо. Коли до нього потрапить та частина, що створює дилему, Мозок, маючи дитячу психологію, завагається. Адже його свідомість недостатньо зріла. Виникне відчутна пауза, перш ніж він розпізнає дилему як таку. I під час цієї паузи він автоматично відкине цю частину інформації ще до того, як зможуть запрацювати, а відтак і зруйнуватися його мозкові зв’язки.
У Робертсона аж підстрибнув борлак.
— Ви певні цього?
Доктор Келвін поборола в собі роздратування.
— Мені здається, що непрофесійною мовою важко точно передати суть того, що відбуватиметься. Але немає сенсу вживати тут і мову математики. Однак запевняю вас, що буде так, як я кажу.
— Отже, ситуація така, — негайно заповнив паузу генеральний директор. — Якщо ми беремося за цю справу, то повинні здійснити її ось так: Мозок скаже нам, яка саме частина інформації містить в собі дилему. Ми встановлюємо, що це за дилема. Правильно, докторе Богерт? А до речі, доктор Богерт у нас найкращий математик. Це знає кожен. Він і встановить. Ми дамо фірмі “Консолідейтед” відповідь: “Рішення немає” — з обґрунтуванням і одержимо сто тисяч. Вони залишаться із своєю поламаною машиною, а наша буде ціла. А через рік чи два ми матимемо міжзоряний двигун, або, як його дехто називає, гіператомний двигун. Як би ви не називали його, це буде найбільшим винаходом у світі.
Робертсон захихотів і простяг руку:
— Давайте сюди контракт. Я підпишу його.
Приміщення, де тримали Штучний Мозок, пильно охоронялося. Коли туди увійшла Сьюзен Келвін, один з техніків чергової зміни запитував робота:
— Якщо півтори курки знесуть за півтора дні півтора яйця, то скільки яєць знесуть дев’ять курок за дев’ять днів?
— П’ятдесят чотири, — відразу відповів Мозок.
— Бачиш, а ти сумнівався, — сказав технік своєму колезі.
Доктор Келвін кашлянула, і техніки неймовірно розгубилися. Вона зробила короткий жест рукою, і її залишили наодинці з Мозком.
Мозок являв собою всього-на-всього кулю діаметром у два фути, заповнену кондиційованим гелієм. I в цій гелієвій атмосфері, яка була вільна від будь-якої вібрації і опромінення, містилися нечувано складні мозкові зв’язки, що власне і становили Штучний Мозок. Решту