ВІртуозна Гра - Оскар Бласт

- Це неможливо, - проговорила сумно дівчина. – Ти ж знаєш. 

- Я спробую! 

І тоді Платон вчинив так, як справжній мужчина.

Взагалі, варто сказати, він був доволі спокійним і флегматичним хлопцем. І робити якісь складні й трудомісткі вчинки завжди лінувався, оскільки часто боявся, що в нього нічого не вийде. Навіть не боявся, а завжди дуже хвилювався, сумнівався, часто обдумував якийсь простий крок годинами... І комплексував у багатьох ситуаціях. З дівчатами було також йому важко і знайомитися, і сходитися... От і з Ембері так само: вже закоханий у неї багато років, а все не наважується зізнатися... 

Проте зараз спрацювала якась його інтуїція, натхнення, сподівання... Можливо, попередній поцілунок надав хлопцю впевненості, хто знає... Адже й справді, вони могли більше ніколи не побачитися з дівчиною його мрії...

Тому Платон ступив до Ембері, раптово підняв її на руки і... ніжно й упевнено поцілував. Дівчина навіть не пискнула, здивована його вчинком. Хлопець міцно пригорнув її до себе і ступив у портал...