Відродження-4 - Кулик Степан
— Дякую…
— Перестань, — відмахнулася Сашка. — Це тобі дякую, що взяв із собою. Адже міг і на Землі залишити.
— Куди я без тебе… Гаразд. Із цим розібралися. А хочеш дізнатись, навіщо ми тут?
— Якщо не секрет.
— Може, й секрет. Але тобі розповім...
Трохи помовчав, збираючись із думками і прикидаючи з чого почати.
— Бачиш, як ти й сама вже зрозуміла, світ кабілів відрізняється від нашого тим, що в ньому є магія. Що це таке, як воно працює, пояснити не можу. Сам такої інформацією не володію. Єдине, що можу припустити, виходячи з отриманого завдання, це якісь невидимі елементарні частинки, на кшталт атомів чи електронів… назвемо їх… магонами, які розсіяні у просторі. А маги — це ті, хто може їх виловити з нього, в необхідній для використання кількості... Сумбурно... Ну, як можу... Адже я теж не академік... Самі магони виробляються якимись Джерелами. І знову не питай, ні що це таке, ні звідки взялося, ні чому тут воно є, а на Землі немає. Жодних припущень. Знаю лише, що їх досить багато і розкидані вони більш-менш рівномірно по всій планеті. А найближчий — поряд із столицею королівства Аранія.
— Мені це обов'язково знати? — прикриваючи долонею позіхання, уточнила Сашка.
— Оскільки ми тут, щоб знищити хоча б парочку тих Джерел, думаю — не завадить.
— Як скажеш… — кивнула дівчина. — І ми зараз їдемо вимикати найближчий?
— Якби все було так просто… — не втримався я від посмішки. — Я тому й питав на початку: чи готова ти назавжди залишитися в цьому світі?
— Не вловлюю зв'язку?
— Я, поки що, до кінця не певен… так — припущення. Але, здається, що дістатися Джерела буде зовсім непросто. Сама поміркуй... Якщо весь цей світ тримається на магії, то невже вони не переймаються охороною її... гм, джерел? Згадай хоча б міську електростанцію... Яка там охорона була? А без електрики, хоч і сутужно, але цілком можна обійтися. Тоді як без магії тут усе стане інакшим... Розумієш?
— Ой! — несподівано скрикнула Сашка, помітно напружилась і вказала рукою поперед себе. — Лео. Дивись. Це небіжчик? Так?
