Замирення - Джефф Вандермеєр

Лоурі вже погрожував тебе загіпнотизувати, але те, що ти вже знаєш про експерименти Лоурі, зводиться до того, що ти ніколи йому цього не дозволиш. Завжди сподіваєшся, що Лоурі не переступить межі, що ти не даси йому тебе торкнутися, а не на те надієшся, ніби він не зможе здійснювати свої операції без обмежень згори. Звісно, кожна його дія виявляє його мотиви — перешкодити комусь десь своєю силою втручання?

Отже, тебе загнали в глухий кут.

І от він тебе дивує.

— Я хочу, щоб ти зустрілася з кимсь із учасників цього процесу. Кимсь, кого ти вже знаєш. Джекі Сіверенс.

Не те ім’я, яке ти сподівалася почути. Але ось саме вона — у супроводі Мері Філіпс, одна з помічниць Лоурі, заходить у дзеркальні двері з твого боку люстра, Сіверенс, — іде, не звертаючи уваги на те, що під закаблуками хрускає скло розбитого келиха. Одягнена, як завжди, бездоганно, досі залюблена в шалики.

Може, вона весь цей час підслуховувала? Династична спадкоємиця легендарного Джека Сіверенса. Джекі, років зо п’ятнадцять відрізана скиба од Південного Округу — яскрава зірка, яка досі сяє на небосхилі космології Центру, попри темну зірку — сина на службі, якого їй довелося неодноразово рятувати. Лоурі — ізгой, Сіверенс — типова інсайдерка, навряд чи вони можуть бути спільниками. Одна — стискає срібне яйце в руці й пестить його. Інший — намагається розбити його невидимим молотком.

Де тут гра? Чи Лоурі щось замислив проти Джекі, чи та — проти Лоурі?

— Джекі буде моїм радником у цій ситуації. З того часу їй дадуть завдання. І доки ухвалю остаточне рішення, що робити з тобою, я хочу, щоб ти повторила для неї все у доповіді, — усе, що трапилося з тобою, коли ти переходила межу. Востаннє.

Сіверенс усміхається, як крокодил, і всідається на канапі біля тебе, доки Лоурі посувається, щоб зробити їй напій.

— Не треба формальностей, Синтіє. Тобі не треба жодної підготовки. У жодному разі. Ти можеш розповісти це у будь-якому порядку, як хочеш.

— Яка ти добра, Джекі. — Це не доброта, це просто спроба отримати іншу версію. Те, що робить це своєрідним ритуалом, із наперед обумовленим результатом.

Отже, ти знову повертаєшся до своєї розповіді — для Сіверенс, яка подеколи зупиняє тебе запитаннями, брутальнішими, ніж ти очікувала від тієї, кого вважала політичною тваринкою.

— І ти більш нікуди не ходила? Жодних коротких шляхів або інших екскурсій?

— Екскурсій?

— Це легко — оминути те, що здається недоречним. — Та сама пласка усмішка.

Ти не утруднюєш себе відповіддю.

— Чи ти принесла щось звідти?

— Просто звичайне обладнання, яке лишилося там від попередньої експедиції, як це трапляється з багатьма експедиціями. — Казочка, яку ти погодила з Вітбі, тому що ти хочеш обстежити ці предмети на заводі, зателефонувати щодо них у Південний Округ, а не віддавати Центру. Ви експерти, а не Центр.

— Яке почуття викликали у тебе журнали на маяку? Чи були якісь враження або думки, коли ти їх побачила? Сподіваюсь, я висловилася не дуже розпливчато.

Не було жодних особливих почуттів, вражень чи думок, відповідаєш ти їй. Це були просто журнали. Бо ти не хочеш їхати туди, не хочеш іще раз переживати кінець мандрівки, — те, що відбулося на маяку.

— І ніщо там не здавалося незвичним чи поза колією?

— Ні. — Ти викладаєш простеньку історію про небезпеку в тунелі.

Потім, притулившись, по-змовницьки, конспіративно, тільки між нами, дівчатками, кажучи:

— Ґлоріє. Синтіє. Чому ти це зробила? Насправді?

Начебто Лоурі немає в кімнаті.

Ти знизуєш плечима, вимучено всміхаючись.

Насамкінець твого звіту Сіверенс усміхається і каже:

— Можливо, ми помістимо це в особовій справі під назвою «нічого не сталося» та й підемо далі. І якщо так, то ось Лоурі, йому дякуй. — Накриває тобі руку долонею, мовби кажучи: «Не забувай, що це я допомогла». Ти також можеш лишити у себе Вітбі, каже вона, якщо Вітбі пройде психологічний тест, який ти особисто допомагала вести у Центрі, приховано, поза обліковим реєстром. Але: «Ти ручаєшся за нього. Ти несеш відповідальність за нього». Начебто ти дитина, яка просить дозволити тримати свійську тваринку.

Новий командувач межею буде призначений з легкої руки Лоурі, й той повідомлятиме і Лоурі, й Сіверенс, і вони визначатимуть процедури, аби, як пояснює Лоурі: «Ти, і Вітбі, або ще якийсь сучий син, досить дурнуватий, аби вчинити ще одну втечу з буцегарні, двічі подумав, перш ніж».

Декілька обмінів порожніми люб’язностями, і Джекі покинула кімнату так само швидко, як туди потрапила, — така коротка зустріч, аж ти замислилася: чого вона була тут? Які у неї справи з Лоурі? Чи вона потрапила до пастки, а чи сам Лоурі? Намагаєшся пригадати точну дату, коли Сіверенс з’явилась у Південному Окрузі. Переходиш до списку її завдань, її обов’язків і де та коли вона бувала. Думаєш, що є тут частина головоломки, якої не бачиш, а тобі треба її побачити.

Лоурі тут, у центрі свого таємного штабу, сидить, споглядаючи море, коли починає падати сніг лапатими щільними пластівцями, укриваючи траву, морські міни, вузькі стежки. Як і гуси та чайки, що ніколи не братимуть до голови планів, Лоурі чи твоїх, шукають прихистку біля фальшивого маяка, обмануті його виглядом, мов експедиції — реальним маяком. Але Сіверенс наразі там, гуляє по скелях, задивляється у воду. Вона на лінії свого телефону, та Лоурі не бачить її — лише своє віддзеркалення, і вона потрапила до тієї пастки, усередині його обрисів.

Лоурі, надимаючись, походжаючи перед дзеркалом, б’є себе кулаком у груди:

— І ось що я ще хочу сказати: наступна експедиція! Вони не підуть до Центру, а прийдуть сюди. Вони тут пройдуть стажування. Ти ж хочеш, аби Нуль-зона відреагувала? Ти ж хочеш щось змінити? Я це зміню. Я в мізки Нуль-зони такі штуки вкручу, в яких жало на хвості. Це поп’є крівці. Нагнемо цього чортового ворога, аби второпав: ми здатні чинити опір. Що ми йдемо на них.

Деякі стежки швидко прочахають; декотрі стежки доводиться довго намацувати, а йти ними — ще довше. Споглядання Сіверенс, яка розгулює між чорними хребтами скель біля маяка, навіть маяка-підробки, здіймає у тебе волосся сторч на голові, підбурює крикнути: «Це моє, не твоє!»

Лоурі досі нависає над тобою, розповідаючи, що станеться і яким чином це станеться. Звісно, він прагне контролювати якомога більше. Звісно, він отримає таку владу.

Але тепер ти знаєш те, про що й раніше здогадувалася: під маскою бушування та блазнювання Лоурі сховане його