Екст - Геннадій Обушній

— Семмі, тривогу ввімкнено. Знову обмежуються зйомками. Крім глайдера, дещо вмонтовано в трибуну. Небезпечних випромінювань немає.

— Братику, плаваєш ти красиво, але вже час.

Контакт 4-й

Семмі прибув раніше. Перший контакт з собаками Бази. Людей більше, 13 осіб.

— Як сьогодні, Семмі?

— Щось є. Там був охоронець, колишній екст. Склад розуму і ментальність дуже гарні, але щось заважає. Швидше за все, втома. Решта молоді й цікаві. Звичайно, було приємно поспілкуватися з собаками.

— І що далі?

— Треба працювати. Треба переглянути якомога більше людей. Є охоронець, будуть й інші.

Контакт 5-й

Виходимо на скупчення людей. Більше 200 осіб. Семмі ментально розшукав своїх собак-приятелів і з’явився з ескортом. Годину лежав, дивився гру і роздивлявся людей. Повернувся невеселий.

— Кетті, можливо зі мною щось не так? Стільки людей, стільки характерів! А я не можу знайти потрібне. І не можу сформулювати критерій пошуку. З Лео було якось інакше.

— Заспокойся. Сам казав, якщо є охоронець, то будуть і схожі.

Контакт 6-й

Семмі знав, що сьогодні його чекають на Базі. Графік відвідувань дуже чіткий. Ще два дні тому він відчув нову лінію в ментальному сяйві Бази, але не поспішав, придивлявся, краєчком свідомості ледь торкаючись нового джерела.

Кет озирнулася і доповіла:

— На базі готуються серйозно. Людей буде багато.

Сів навіть раніше, ніж зазвичай. Але коли вийшов з модуля, то відразу зрозумів, що на стадіоні вже є людина і людина незвичайна, та сама нова лінія. Насилу стримуючи себе, щоб не побігти, вийшов з-за трибуни і попрямував до самотнього чоловіка в третьому ряду. Внутрішньо підтягнувся. Глянув в очі і зрозумів, що знайшов те, що шукав.

Перед Семмі сидів чоловік, що по-ханнівски усе відчував і розумів, що знав простір і бачив Галактику збоку, що мав досвід, по-симурівськи сприймав і любив Всесвіт. І було ще щось, що відразу відізвалося в душі.

А людина раптом сказала:

— Здрастуй, Семе.

Вперше за тисячі років хтось, окрім Кет, вимовив його ім’я! Від несподіванки Семмі остовпів, проте на душі посвітлішало.

Вражена не менше за Семмі Кет прошепотіла:

— Звідки він знає?

Семмі простягнув лапу, і людина поклала на неї обидві свої руки. Вони були одні на стадіоні, коли людина довірливо прихилилась і замовкла.

А за півгодини Кет сказала:

— Семмі, на підході група людей. Серед них командир Бази.

Чоловік на ім’я Джон теж помітив цю групу, підійшов до них, потім покликав Семмі й представив як свого давнього друга. Потім показав Базу і Меморіал, представив Семмі величезній кількості людей на стадіоні. А потім запросив до себе додому, за 40 парсеків від Ключа. І... відпустив Семмі!

Кет вперше відчувала дивне почуття, яке не змогла класифікувати. За звичкою піддавати все аналізу спробувала розібратися. Не змогла.

В катер влетів розбурханий симур.

— Сестричко, справа зроблена! Він такий же, як Лео, копія, але зовсім інший! Вітаю!

— Я теж вітаю тебе, Семмі. Не скачи так, катер розвалиш!

— Кетті, щось ти не дуже рада.

— З чого ти взяв? Все добре, друже.

— Ні, постривай! Що не так? Кетті, ти ревнуєш!

І тут Кет зрозуміла, що ж вона відчувала.

— Ти вгадав, Семмі. Я сама тільки що зрозуміла. Ніколи не думала, що здатна на такі примітивні емоції.

— Пробач, сестричко. Не хотів тебе образити.

— Дурниці, я не ображаюся. Джо запросив тебе до себе? Коли повернешся?

— Він іде в черговий рейд за шість тижнів. А ще він має тритижневу програму відвідин інших світів Федерації. Це означає, що я повернуся приблизно за два тижні. Як з невеликого рейду.

— Буду сумувати, друже. До речі, мене вразила одна річ на Меморіалі.

— Яка?

— Те, що там рівноправно ховають людей і аватар.

— Людей варто поважати вже за одне це.

Він полетів.

Очима Джона

На п’ятому році роботи екстом до мене дійшла інформація про якусь дивну пригоду на нашій Базі, появу великої життєвої форми. На той час траса до Секстанта була майже прокладена, і я вільно звертався безпосередньо до Голови. Стало цікаво. Але Голова відповів мені ухильно: так, ситуація була, але говорити про щось певне поки що рано.

Я саме йшов у черговий рейд. А по поверненню, на підході до Бази, Голова сам вийшов на зв’язок за допомогою закритого каналу.

— Джоне, ви найдосвідченіша людина в Дивізіоні. Прошу вас переглянути ці звіти і висловити свою думку. Наші аналітики в глухому куті.

На моніторі з’явилися оперативні звіти про п’ять епізодів, сухий виклад фактів, що перемежовується знімками, графіками, таблицями. Подивився. Потім ще раз, повільніше. Картина виглядає приблизно так.

Епізод перший. Дата 05. 05. 2435

Стадіон на екстівскій базі. Футбольне поле, бігова доріжка, невисока, на 7 рядів, південна трибуна. Пізня весна, ранок. Троє молодих екстів — Френк, Пітер і Нік, у кожного по п’ять коротких стажерських рейдів, проводять легке фізо перед сніданком. Не поспішаючи, біжать по доріжці навколо поля. Сьогоднішня норма: три кола. У шестимісному медичному глайдері поважно сидить лікар, середніх років мадам Луїза, вся в білому, сувора й не усміхнена. На руці у кожного екста замість звичного особистого комунікатора широкий м’який браслет-сканер. Перед очима у мадам медичні монітори.

— Пробіжка закінчена, молоді люди! Тепер перепочинок п’ять хвилин і робота з м’ячами.

Ексти не поспішаючи, підійшли до глайдера, і мадам видала по крихітній пляшечці якогось гидотного, але надзвичайно корисного пійла. Нічого не вдієш, випили, зітхнувши і з відповідною мімікою. Витягли з глайдера сітку з футбольними м’ячами і пішли до ближніх воріт. Побігали, попасували. Потім Френк встав за воротаря, а Пітер з Ніком намагалися забити. Потім у ворота встав Нік, потім Пітер. М’ячі розсипалися по всій половині поля. Хлопці періодично їх збирали і починали спочатку.

Мадам Луїза дивилася на монітори і робила якісь позначки. І раптом у глайдері виник низький неголосний застережливий звук, чутний тільки Луїзі. Один монітор спалахнув помаранчевим, і життєві параметри підскочили до крайньої межі. Реакція на щось несподіване.

Лікар швидко глянула на винуватця. Нік стояв, як укопаний, і дивився кудись за глайдер і зовсім непристойно іржав. Зараз же спалахнув помаранчевим другий монітор, за мить — третій. Всі троє відчували найсильніші, але позитивні емоції, судячи з приладів.

Нарешті й мадам Луїза зволила повернутися в напрямку поглядів екстів. Величезний кошлатий звір триметрового росту тьмяно-червоної масті, разюче схожий на собаку, не поспішаючи