Замах на Селену - Олександр Бугай
Останню вилазку вони з Юлією зробили у морі Спокою. Лука відчував, що Юлія іще не втратила надії. Але і ця остання проба, взята на східному схилі стрімкої гори, дала ті ж результати. І коли настав час повертатися до зорельота, Юлія раптом присіла на кострубатий осколок величезного метеорита, що стримів у місячному поросі. Вона задумливо вдивлялася у темне небо, засіяне немигаючими зорями, неначе шукала в них відповіді на пекуче: що робити далі? На запитання Луки Юлія не відповідала. Так пройшло з десять довгих хвилин. У цей час із-за обрію почала викочуватися величезна темно-синя опука Землі. Раптом Юлія рвучко підвелася і попрямувала на неї в протилежний бік зорельота. Вона зовсім не реагувала на умовляння Луки повернутися.
Жінка віддалялася мовчки, плавно розводячи руки, і здавалася казковим птахом у космічному безмов’ї. Лука вирішир силою зупинити її і прискорив біг.
Але трапилося несподіване. Юлія ще швидше стала віддалятися від товариша. Лука побачив; відстань між ними збільшується. Юлія, немов на крилах, пливла у космічній порожнечі, віддаляючись все далі і далі, то зникала у темені скель, то виринала на їх вершинах.
Ні вимоги через радіофон зупинитися, ні благання хоча б почекати, на неї не діяли. Вона віддалялася із незбагненною упертістю, поступово перетворюючись у казковий силует, в дивовижне марево, що тануло у місячній пустелі.
А коли Лука, напруживши всі свої сили, все-таки її наздогнав, вона різко повернулася до нього і рішуче промовила:
— Коханий, — Лука вперше почув це давно очікуване слово, — я вирішила залишитися тут назавжди!
Лука обімлів, а Юлія продовжувала:
— Прошу і заклинаю — виконай мою останню волю: поховай мене ось на цій вершині. Я своєю смертю заявляю протест всім, хто наважується знищити мою рідну Селену. Якщо здоровий глузд на Землі не переможе, нехай спалять разом із нічним небесним красенем і мене. І тоді залишаться навіки осиротілими рідне небо і вкарбується у людській пам’яті безглуздий вчинок бездушних технократів. Я жертвую собою в ім’я сталості і недоторканості світу…
Після цих гірких і рішучих слів Юлія розгерметизувала шолом і, розпростерши руки, плавно опустилася на вершину скелі.
Лука підхопив конаюче тіло і притиснув його до власних грудей…
Місяць у небі був повним. Каїн тримає Авеля на вилах і споглядає, як у предсмертних конвульсіях вмирає брат… В душі Луки порожньо. Тяжкий жаль гризе її і не дає ні на хвилину заспокоїтися. А у пам’яті знову постає зала, де відбувалася конференція.
— Шановні колеги, гості! — продовжував Лепеха із середини зали, яка повернулася до нього тисячею облич. — Прискорення моменту зворотного руху галактики, а разом із цим і підвищення температури космічного середовища повністю залежить від нас із вами. Я погоджуюся із висновками головуючого, який сказав, що людство впритул наблизилося до того часу, коли сидіти, склавши руки, було б злочином перед цивілізацією. Ми маємо повну уяву, що може статися із нами завтра, якщо не приступимо до кардинальних дій по шляху покращення енергетичного становища на Землі. А тому я пропоную мій альтернативний проект затвердити і включити його у виробничу програму. Випуск гравімегатонів необхідно уже завтра поставити на серійну основу…
Лука зрозумів, що Лепеха заволодів становищем. Дійсно, його проект, якщо врахувати потреби в енергетиці планети, не викликає категоричних заперечень. Але ж і замах на Селену не витримує ніякої критики.
Страшно навіть уявити, як на очах всього людства відбуватиметься руйнування небесного красеня. Лука допускає, що якась кількість черствих прагматиків до цієї трагедії поставиться з холодною, розважливістю. Але переважна більшість мешканців планети, а він у цьому упевнений, не погодиться на експеримент, якому не буде зворотної дії. Душевно багаті люди рішуче виступлять проти зруйнування Місяця…
А тим часом головуючий, зваживши на сказане Лепехою, пішов на деякі уступки. Він заявив:
— У виступі шановного Лепехи ми почули твердження, з якими не можна не погодитися. Дійсно, відкладати в довгий ящик розробки обох винахідників не слід. На мою думку, нам необхідно приступити до вивчення другого, альтернативного проекту в такий спосіб, — головуючий порадився з членами президії і продовжив: — Створимо комісію, яка має провести детальне вивчення впливу зміни гравітації — і на нас із вами, і на весь обшир Всесвіту.
— Друга комісія, — продовжував далі голова, — має зробити всебічні випробування гравітаційного апарату в природних умовах. І тільки тоді, одержавши висновки обох комісій, зможемо прийняти, або не прийняти проект для реалізації. Що стосується Білодідового гравіквантора, то його треба буде уже починати використовувати в програмі пошуків позаземної цивілізації.
Хтось запропонував:
— Необхідно зробити детальний аналіз породи на всю її глибину безпосередньо на Місяці. Для цього мусить бути споряджена експедиція.
— Я маю бажання її очолити! — вихопилося у Луки.
…Безтурботне місто спить праведним сном. Воно знає, що експедиція закінчила свою роботу. Воно ще не знає результатів її роботи. Воно ще не знає і про трагедію, яка сталася на Місяці. Завтра науковий світ одержить повідомлення, яке розвіє сумніви і або поставить крапку на існуванні небесного сателіта Землі, або…
А що скаже цивілізований світ?
Лука всоте подумав: невже нетлінне у місячному середовищі вічно молоде тіло безстрашної Юлії не заступить дорогу бездушним роботам?
Каїн тримає Авеля на піднятих вгору вилах. Кров стікає на руки братовбивці.
Лука бачить краплі (він упевнений, що бачить!) і не знає, що робити, щоб зупинити злочин, який має відбутися на очах п’яти мільярдів мешканців земного дому.
Полотно, створене невідомим художником на дискові Місяця, не дало очікуваного ефекту.
