Відродження-4 - Кулик Степан
— Можна і без секретів, — я кілька разів змахнув мечем і ступив у бік розбійника. — Готовий померти?
— А це навряд, — не менш серйозно відповів Щерба. — Корт не лише фантомів творити вміє. Ще краще йому вдається заклинання "Павутина". Якщо треба, коня на скаку зупинить… Хоча, навіщо я розповідаю? Зараз сам переконаєшся. Давай!
Отаман махнув рукою, а потім і чародій зробив якийсь жест у мій бік. Наче й справді сітку накидав.
Зрозуміло, що на мене заклинання не подіяло, але чому не зробити людям приємне і не зобразити нерухомість? Тож я слухняно завмер і старанно, всім виглядом продемонстрував здивування.
— От і все, пане лицарю… — задоволено потер руки отаман. Потім глянув на Сашку. — А ти, лялечка, навіть не думай смикатися… Ображуся — дуже пошкодуєш. Сиди смирно. Може, й не зачепимо.
Ага. Отже, Корт здатний утримувати заклинанням лише одного. Це добре… Я подивився на Сашку, бажаючи дати зрозуміти, що все гаразд. Але вона в цей момент сама мені ледь помітно підморгнула. Не забула, отже, що я маю імунітет до магії. От і добре… Тоді, продовжимо виставу.
