Білий замок на Чорній скелі - Костянтин Матвієнко

з місць. — Я підполковник Буртак, і той, хто регоче на моїх лекціях, довго сумує на гауптвахті. Затямте, товариші курсанти: вас навчають протистояти ворогові, витрачаючи на це мільйони народних грошей! Ви — надія армії Республіки! Та замість віддавати усі сили підвищенню рівня бойової та політичної підготовки, ви тут насміхаєтеся з офіцера... Чи з офіцерів, — лектор, схоже, зрозумів, що курсанти сміялися не лише з «гіпертоніка», але і з його слів. — Сідайте, — він пішов уздовж проходу, вдивляючись у вмить збайдужілі обличчя. Зупинився біля останньої парти. — Ви, — вказав на Нода.

— Курсант Кунстад, — підхопившись, назвався Нод.

— Перелічіть основні чинники зовнішніх небезпек для Республіки!

— Головну загрозу Республіці Дуумвірів створює сам факт існування Межиморської Імперії, — завчено почав відповідати Нод. — Імперія є нашим головним ворогом, бо вона найбагатша та найсильніша держава планети. Вона нав'язує свої так звані «суспільні цінності» іншим країнам. Устрій «західного способу життя» базується на пригніченні трудового люду, збагаченні експлуататорів за рахунок праці простих трударів, трудящих мас...

— Далі, — здавалося, викладач, збуджений насуванням якоїсь катастрофи, трохи заспокоюється завдяки несподіваній чіткості відповіді. Втім, Нода не полишало відчуття, що підполковник якось награно переймається гіпотетичним наближенням страшного лиха.

— Імперія зі своїми союзниками, які загрожують нашим західним кордонам, вже багато років намагається зупинити поступальний розвиток нашого «найсправедливішого на планеті суспільства, яке щасливо живе під мудрим керівництвом Дуумвірату Кращих», — Нод додав неодмінну ритуальну ідеологему, що її слід було виголошувати за будь-якої згадки про суспільний лад Республіки. — Країни Заходу повсякчас здійснюють інформаційну агресію щодо нашої Вітчизни. У їх пресі стверджують, що ми технічно і суспільно відстала, але агресивна країна, яка становить небезпеку для всієї планети. Тому мудрі дуумвіри створили лінію ізоляції від агресорів — «залізну завісу», як її називають у продажній західній пресі...

— Досить, курсанте Кунстад, сідайте, — викладач рушив до свого столу. — Ви, — вказав він на здорованя Прена, одного з відвертих недоброзичливців Нода, що сидів за два ряди попереду. — Які держави є союзниками Імперії у зловорожій протидії світлій місії Республіки на планеті?

— Курсант Преонт, — важко підводячись, назвався той. — На нашій планеті Деола...

— Справді?! — підполковник різко крутнувся на підборах і впритул наблизився до Прена, дивлячись на нього знизу вгору. — Наша планета зветься Деола? А я й не здогадувався!..

В аудиторії знову пролунав молодечий регіт, та цього разу викладач не звернув на нього уваги. Більшість однокурсників недолюблювали старшого за них на рік Прена. І зовсім з інших причин, ніж Нода. Прен, незважаючи на кремезну статуру, був жадібним, дріб'язковим і хворобливо заздрісним. Його батько, прокурор якогось повітового містечка, після закінчення школи влаштував сина на юридичний факультет одного провінційного університету. Прен мав продовжити родинний бізнес — прибуткову службу в прокуратурі або в суді. Та сталося так, що на перших канікулах майбутній хабарник від юстиції, напившись у сумнівному шинку, влаштував там бійку з... юною і достобіса привабливою повією. Усе обійшлося б — у Пренового татуся були певні зв'язки у місцевій прокуратурі. Але виявилося, що дівка теж мала впливових захисників, і ті не хотіли спустити образи, завданої їх пасії шмаркачем-першокурсником.

Довелося батькові сховати Прена від кримінальної справи, влаштувавши йому вступ до Академії Сили — туди саме оголосили додатковий набір. Незважаючи на те, що парубок вже мав за плечима перший курс університету, він ледь не завалив вступні іспити. Врятувала фізична підготовка — на нього накинув оком тренер команди Академії з триборства. Саме участь у спортивних змаганнях допомогла Прену довчитися до третього курсу. Довкола нього утворився нечисленний гурток підлабузників з таких, як і він сам, синків статських чинуш, та більшість курсантів зневажали ту компанію — хто потай, а хто й відверто.

— Гаразд. З'ясувавши назву нашої планети, — далі іронізував підполковник, — давайте наразі визначимо перелік держав, які є спільниками Імперії у протидії нашій місії просвітлення людства.

— Ну,.. це Султанат... Архіпелагу, — повільно гундосив Прен, очікуючи на підказку. — Е-е-е, це, як його, Королівство, цеє...

— Цеє?! — знову скипів викладач. — Скільки усього країн є союзниками Імперії?

— Три? — чи то спитав, чи ствердив Прен. — Чотири...

— Сідайте! Наряд поза чергою! Два наряди!! — підполковник, почервонівши, з гуркотом відсунув стілець і сів, вперши лікті у стіл. — Кажу ж, що на нас насувається катастрофа з такою політичною підготовкою майбутніх офіцерів. Світ за «завісою» змінюється дуже швидко, і ми маємо встигати за цими змінами. А тут, — він сердито поглянув на Прена, — отакі телепні не можуть навіть сказати, скільки ми маємо ворогів. Хто відповість?

Зголосився лише один — Лар Ларсен, за яким ще з першого курсу закріпилася слава кар'єриста. Тендітний та повороткий, із зачесаним назад рідким білявим волоссям, яке передчасно полишало його лоб та маківку, з акуратними пшенично-рудими вусиками, Лар виглядав старшим за свої двадцять. Він чітко та голосно відповів, що союзниками Імперії є Ланодське Королівство, Султанат Архіпелагу та Конфедерація Залізних Гір. Разом ці держави уклали Альянс Стримування, спрямований проти Республіки Дуумвірів. Також є ще місто-князівство Гирлон, яке вдає нейтралітет, але насправді являє собою спільника Альянсу.

Похваливши Лара, підполковник Буртак почав лекцію. Його манера оповіді різко контрастувала зі звичками штатного викладача — стражденного сьогодні, ймовірно, через підступну полинову настоянку полковника Руптала.

— Катастрофа, яка на нас насувається, товариші курсанти, — вів підполковник, — шириться зсередини країни, від нас самих, коли хочете. Ми змушені витрачати величезні ресурси на підтримку боєздатності, на внутрішню безпеку. Альянс, натомість, обрав тактику руйнування союзу славетної Партії Вольовитих трударів із широкими народними верствами. За допомогою наклепницьких інформаційних впливів вороги створюють враження, що наша Республіка не має жодних перспектив соціального розвитку і впаде під тягарем внутрішніх непереборних проблем. Вони поширюють свої наклепи вже багато років, але раніше це не являло настільки реальної загрози, як сьогодні. Що ж таке трапилося нині? Я вас питаю! А розвелося забагато таких, як ви! Не всіх, звісно, я маю на увазі, а лише тих, хто справді освічений. Так, товариші курсанти! Небезпеку для існуючого ладу становлять добре освічені, але безідейні люди. Техніка стрімко розвивається, перш за все, військова. Для її створення та обслуговування треба дедалі більше грамотіїв, а там, де освіта, там і різні питання та сумніви щодо правильності нашого суспільного ладу! Там читання заборонених книжок! Там прагнення потрапити за кордон!.. Найгірше —