Серпень - Володимир Худенко

– поділ сфер впливу. Користуючись цією тяжкою ситуацією, більшість не настільки вагомих у політичному сенсі країн уже на всю силу висувають Європейському Союзу територіальні та економічні претензії.

Проте це – пуста розмова. Ліричний відступ (якщо можна в даній ситуації так висловитись), адже президенту вже не потрібно нічого радити – він усе прекрасно розуміє сам. Після ситуації в Мексиканській затоці (нагадаю – для забезпечення карантинного режиму в східних штатах ВМФ Франції направив до берегів США авіаносець-флагман «Charles de Gaulle» з ескортом з двох десантних кораблів типу Mistral, у результаті чого в перший же день, а точніше – ніч операції було втрачено більше половини палубних винищувачів «Рафаль-М», а основна маса морських піхотинців була втрачена безвісті – або ще на борту гелікоптерів, або без повітряної і будь-якої підтримки одразу після десантування), отже, після ситуації в затоці президент віддав наказ експедиційній ескадрі приєднатися до міжнародного «поясу стримування» в Атлантичному океані – силами, що залишились, перекрити доступ американським суднам та авіації до берегів Старого світу і Африки.

Більше того – президент заявив на останній відкритій нараді, що і він сам, і наше суспільство вже зробило, що могло, для американських союзників. Зрештою, сказав він, у нас замало сил, аби гарантувати безпеку для власних громадян і державного устрою – здається, немає сенсу витрачати їх для кількісного підсилення епідемії, котру мас-медіа встигли наректи в т. ч. і «атиповим сказом».

Звичайно, глава держави наголосив, що нині пріоритетне завдання для французьких спеціалістів, як і для решти світу – пошук ліків від хвороби, котру в т. ч. називають карою Божою і навіть Євангельською сараною.

Та хіба навіть у цьому сенс? Усі ми розуміємо, що навіть відшукавши такі ліки, ми навряд чи зможемо їх використати. Зрештою, уряд КНР вже довгий час наполягає на ядерному ударі по території США. Франція усіляко цьому протистоїть, і якби не позиція французького уряду, то невідомо, в який бік уже б хитнулись терези. Тієї Америки, яку ми знали, вже давно не існує – вона зникла назавжди з мапи світу, і тепер, рятуючи її руїни та поодиноких вцілілих від запланованого знищення, ми віддаємо їй останню шану. Ми кажемо – ми зробили все, що від нас залежало. Tout passé, tout casse, tout lasse…

(«Ліберасьон»; 22 листопада 2015 року) 3. Коли живі заздрять мерцям

Сьогодні стало відомо, що Королівські ВПС збили ще два транспортних літаки, що вилетіли з території США і не були перехоплені флотською авіацією. Уряд її Величності, як відомо, прийняв рішення не допускати американські транспорти до території Об’єднаного Королівства, щоб максимально унеможливити загрозу поширення зловісної епідемії на нашу країну.

Власне, попри запевнення міністерства оборони, більшість із нас розуміє, що це були літаки з поодинокими вцілілими і незараженими – військовими і цивільними. Ми розуміємо також, що і в самій Британії вже вистачає заражених, зрештою – що таке подолати скількись сотень миль над океаном для такої істоти? А для десятків, сотень, тисяч таких істот?

Але ми розуміємо і навіть підтримуємо наших військових – ми підтримуємо наш уряд, котрий хоч таким чином намагається втримати контроль над ситуацією. Так – Британія знову, як і всю попередню історію, намагається перечекати кризу, користуючись географічним положенням, ізольована водами від решти світу. Але чи не така вже це й нешляхетна позиція, коли річ іде про виживання власне людської популяції? Коли важливо врятувати хоча б десяток, хоча б декілька людей?

Та й чи врятує наша географія нас тепер? Важко в це повірити, погодьтесь. Як би там не було цих людей шкода, усіх випадкових жертв шкода, але нині такий час, коли живі подекуди заздрять мертвим – і навіть у буквальному розумінні, відштовхуючись від зловісності цієї фрази.

Спалах епідемії в Манчестері і передмістях досі не вдається подолати, і відповідно Лондон продовжує знаходитись під загрозою масового зараження – прийнято рішення в найближчий час евакуювати уряд із основними держустановами.

Ми не змогли допомогти американцям в їхній біді, Канаді, Латинській Америці, але нині хіба не так само чинять наші союзники – та ж Австралія, котра повністю закрила свій континент від будь-кого в надії перечекати бурю?

Чи вистоїмо ми тепер? Тепер це, либонь, залежить від кожного з нас. Окремо.

Я, як головний редактор однієї з найстаріших британських газет, хотів, аби ця моя остання стаття була реквіємом. Але реквієм не виходить, не виходить навіть некролог… Тому скажу просто – наше видання припиняє своє існування, адже в ньому більше просто немає сенсу.

Ми раді, що були з вами всі ці роки.

Бережи вас Бог!

(«Дейлі телеграф»; 17 січня 2016 року) 4. Резолюція 2234 (2016), прийнята Радою безпеки ООН на її 6672 засіданні 20 січня 2016 року

Рада безпеки, знову підтверджуючи свої резолюції по США, Канаді, Мексиці, Республіці Куба, Панамі, Гватемалі, Венесуелі, Колумбії, Перу, Болівії, Аргентині, а також міжнародних територіях на Антарктичному континенті, а також країнах західного узбережжя Африканського континенту, а саме 2005, 2006, 2007, 2008, 2012, 2014 (роки – 2015-16), виражаючи глибоке співчуття всім постраждалим від епідемії кривавої пропасниці в США та інших країнах американського континенту, а також членам їхніх сімей, а також військовослужбовцям контингенту ООН, загиблих на цих територіях при операціях встановлення карантинного контролю на них, Рада Безпеки ООН заявляє про солідарність з усіма ними та урядами їхніх країн, виражаючи надалі найглибшу вдячність співробітникам та військовослужбовцям Місії Організації Об’єднаних Націй по стабілізації в США (МООНССША), а також співробітникам інших структур Організації Об’єднаних Націй та міжнародних організацій в США та на всьому американському континенті за їх роботу, визнаючи наявність найважчих умов та необхідність прийняття відповідних рішень, із задоволенням відмічаючи зусилля, що продукуються державами-членами із надання допомоги народу Америки та МООНССША,

1) підтримує внесену Генеральним секретарем рекомендацію збільшити загальну чисельність сил МООНССША задля підтримки зусиль щодо негайного відновлення, реконструкції та підтримки стабільності;

2) постановляє у зв’язку з цим, що МООНССША буде складатись із військового компоненту чисельністю 94250 військовослужбовців всіх рангів та поліцейського компоненту чисельністю до 25780 поліцейських і що Рада буде переглядати нову чисельність вищевказаного контингенту у зв’язку з необхідністю;

3) постановляє продовжувати займатись цим питанням.

5. ДСВО, Владивосток, Штаб 63-ї армії

Командуючому, генерал-майору

Вадиму ДЕМЕНТЬЕВУ

ТАЄМНА ДИРЕКТИВА № 92/12-69 від 22. 12. 15

Задля виконання Наказу Міністра оборони РФ № 1097/ск-144 від 20 грудня 2015 року наказую:

1. Забезпечити в оперативному порядку:

– показ для ЗМІ деформованих трупів інфікованих негритянського та мексиканського походження в кількості, достатній для доведення їх масової міграції з американського континенту на нашу територію повітряним шляхом;

– докази