Крига. Частини І–ІІ - Яцек Дукай

Хто б її тепер не побачив, не мав би жодних сумнівів, що трапилося за замкнутими дверима купе пана Ґерославського. Й, прецінь, мав би рацію.

Попри тьмічки й тьмітла, попри усі сили розуму, проти Криги спрямовані: невчинене — істинніше, ніж учинене.

ПРОДОВЖЕННЯ У НАСТУПНІЙ КНИЗІ

Післяслово українського перекладача,

яке варто прочитати на початку

і час від часу до нього повертатися

У романі Яцека Дукая ми маємо справу із замороженою реальністю початку ХХ століття, замороженою настільки, що застигла навіть сама Історія, політичні вподобання її персонажів, сподівання і смаки, ба навіть — істина і омана. Тож не дивно, що заморозилися також мова, особливості словника, мовні звички мешканців територій, уражених Кригою.

Саме тому оригінальний — польський — текст побудований на нормах польського правопису межі ХІХ — ХХ століть. Відповідно, Дорогий Читачу, український його переклад містить стилістичні та словникові елементи української мови першої половини ХХ століття, які можна пізнати, звернувшись до «Словаря української мови» Бориса Грінченка та «Правописного словника» Григорія Голоскевича й випусків газети «Рада», а відповідну технічну та наукову термінологію містить «Українська Загальна Енциклопедія» 1930-х років. Цитати з Біблії подаються тут у варіанті перекладу Пантелеймона Куліша, Івана Пулюя та Івана Нечуя-Левицького.

Персонажам, описаним у романі, також властиві, вже архаїчні на наш час, звички мережати своє мовлення численними чужомовними — латинськими, англійськими, французькими, німецькими, голландськими, турецькими, а оскільки йдеться про застиглість у межах Російської імперії, то й російськими — вставками (виділені курсивом). Аби надто не відходити від оригіналу, їх залишено і в україномовній версії книги.

Утім, панування Криги обернулося не лише політичною, суспільною та особистою інерцією застигання, але водночас мало вплив на зміни у фізичних властивостях тіл і матеріалів. Відповідно, ці зміни мусили отримати свої означення, найменування. Тож на цих сторінках можна натрапити на слова-новотвори, що описують нову реальність.

Очевидно, Дорогий Читачу, все вищеописане дещо ускладнюватиме читання, проте водночас допомагатиме Тобі вжитися в описуваний тут альтернативний світ і за якийсь час Ти відчуєш себе винагородженим за терплячість. Усе ж, аби не довелося постійно звертатися до словників та енциклопедій, український переклад доповнено коротким словником-довідником, у якому Ти знайдеш пояснення тих слів чи висловів, які, на нашу думку, варто було перекласти чи прокоментувати. Однак часто це буде одна з можливих інтерпретацій, що не претендуватиме на вичерпність, а тому читач, очевидно, має відкритий простір для власних міркувань. Винятками будуть ті слова чи вислови, що є зрозумілими з контексту, близькі до української мови чужинські слова або ж те, що залишалося незрозумілим і для дійових осіб цієї історії. Автор конче просив нагадати, що робить виняток для українського видання, бо в польському оригіналі немає жодних приміток чи словників, і цей ребус читачі мусять розгадувати самі.

Наостанок вважаємо за потрібне пояснити вживання в тексті зворотних дієслів у безособовій формі (з постфіксом — ся), яке бачимо в оригіналі та перекладі. Промовистим прикладом може бути речення на сторінці 132 цього тому: «Убралося сірий костюм, зачесалося волосся, ще мені поглянулося у дзеркало, перевірилося заріст…». Ця форма дієслова вкрай важлива для опису застиглої реальності, в якій особа, в міру наближення до епіцентру Криги, дедалі більше втрачає власну суб’єктність, стає пасивним, відстороненим об’єктом історичної подієвости. Але Читачу, зверни увагу на словосполучення «мені поглянулося у дзеркало»! Тут маємо справу із дещо незвичною конструкцією — перед безособовим дієсловом вжито особовий займенник у давальному відмінку, що виказує здебільшого безуспішне вольове пручання людини, яка згадала про свою самість, притлумлену Кригою. Персонажі знову набувають суб’єктності, а відповідні дієслова — особових форм щойно з настанням Відлиги.

Словник крижаних новотворів

Алетеїстичний параметр (від давньогр. ἀλήθεια — істина) — показник/коефіцієнт мірила т. зв. «єдиноістинності» (в ідеалі тяжіє до 1), його поява зумовлена тим, що з наближенням до епіцентру Зими, місця зони Тунґуського феномена, істинність чи хибність усього стає дедалі визначенішою.

Бурульник — місце зосередження гігантських крижаних бурульок, форма сукупного існування лютих; у польському оригіналі це слово (soplicowo) мимоволі пов’язане ще й із маєтком Сопліцово, у якому розгортається сюжет поеми Адама Міцкевича «Пан Тадеуш» і який є втіленням польського шляхетського міту.

Ґляцій (від лат. glacies — лід) — те саме, що й «лютий», але виморожений на поверхню.

Заморозники — прихильники перебування Російської імперії під Кригою у «замороженому» стані, тобто — консерватори.

Зимний Ніколаєвськ — описане в романі місто в Сибіру, столиця промислу тунґетиту, крижліза і студіней.

Зимовики — люди, які внаслідок особистих якостей чи цілеспрямованих тренувань здатні витримувати значний мороз у місцинах, де присутні люті.

Зимуха — схожа на покер гра в карти, що виникла під час панування Криги.

Знетьміднення — процес відпомповування з організму людини тьмідини, що робить особу менш залежною від дії Криги.

Контртеплоздатність — властивість тунґетиту охолоджуватися від удару, а не нагріватися, як це притаманно звичайним металам.

Криговізор — пристрій для дистанційного спостереження за дослідами над лютими.

Крижлізо — надміцне і надпластичне водночас залізо, що змінило свої фізико-хімічні властивості під впливом температур, близьких до абсолютного нуля за Кельвіном.

Крижлізовари — металурги, які обробляють метали в умовах наднизьких температур.

Лютий — форма існування матерії (жива чи нежива — невідомо), з якою мешканцям Землі довелося познайомитися після Тунґуського феномена 1908 року, являє собою крижану оболонку, всередині якої циркулює рідкий гелій.

Лютовець — людина, яка довгий час мешкала на територіях, опанованих Кригою; характерна її особливість — висока концентрація в організмі тьмідини, котра просочує людей, немов радіація, і за якийсь час її стає видно неозброєним оком як тьмяний ореол (ноктореол) навколо тіла, що засвічує фотоплівку, отож на фото замість такої людини буде чорна пляма.

Лютоцид (від слів лютий і латинського caedo — вбиваю) — систематичне винищення лютих, за аналогією до терміна «геноцид» (систематичне винищення людей певної раси, національної чи релігійної належності).

Мартинівці — прихильники описаного в романі єретичного вчення про спасіння у Кризі, послідовники ченця Мартина; це вчення — один із варіантів російського дуалізму і месіанства.

Меґатенебри — мільйони тенебрів.

Морозоструни — схожі на струни крижані нитки, за допомогою яких люті пересуваються й утримують рівновагу на поверхні.

Морозяник — те саме, що й вимерзлий на поверхню «лютий».

Мороківка — те саме, що й «пітьмівка».

Мороскло — надміцне скло, яке під впливом наднизьких температур