ВІртуозна Гра - Оскар Бласт

- Я знала, що програю. Але мікроскопічна надія була. Що ж, рада була познайомитися з вами, Платоне! Бажаю успіхів у Віртуозній Грі!

Валента швидко пішла з кімнати, двері за нею зачинилися і розтанули, на їхньому місці залишилася просто стіна. Платон бачив, що жінка дуже схвильована й сумна, хоч намагалася показати, що їй байдуже. Йому було трохи ніяково, але гра є гра, він знизав плечима – і пішов до свого виходу. Смикнув ручку дверей і не зміг відчинити двері. Були замкнені.

Дивно. Адже Валента легко відчинила свої двері. Хлопець ще раз посмикав ручку – все марно, двері навіть не ворухнулися. Платон залишився у кімнаті сам, не в змозі вийти з шахової гри.