Марсіянин - Енді Вір
- Підтверджую. Яке у тебе становище?
- Я на кораблі без приладів керування, - сказав він. - Це все, що я можу вам сказати.
- Як почуваєшся?
- Груди болять. Гадаю, я зламав ребро. Як ви?
- Ми намагаємось дістатись до тебе, - сказала Ллюїс. - При запуску були ускладення.
- Ага, - сказав Уотні, дивлячись крізь діру в кораблі. - Полотно не витримало. Гадаю, воно порвалось скоро після злету.
- Це збігається з тим, що ми бачили протягом запуску.
- Наскільки все погано, капітане? - спитав він.
- Ми змогли виправити зону перехоплення маневровими рушіями Гермеса. Але є проблема з погоном перехоплення.
- Проблема велика?
- 42 метри на секунду.
- Справжнє лайно.
- Агов, принаймні він цілий на цей мент, - сказав Мартінез.
- Беку, - сказала Ллюїс. - Я змінила ставлення до твоєї ідеї. Як сильно ти можеш розігнатись, якщо будеш без троса?
- Даруйте, капітане, - сказав Бек. - Я вже все порахував. Я можу розігнатись найбільше до 25 метрів на секунду. Навіть, якби я міг досягти 42, мені б знадобились ще одні 42, щоб зрівнятись з Гермесом на зворотному шляху.
- Прийнято, - сказала Ллюїс.
- Гей, - сказав Уотні по радіо. - У мене є ідея.
- Ну звісно є, - сказала Ллюїс. - Що у тебе?
- Я міг би знайти щось гостре тут та проколоти рукавицю мого ПЧД скафандра. Я зможу використати струмінь повітря як рушій та полетіти до вас. Упор буде у мене на руці, тому я зможу досить легко ним кермувати.
- Як він додумався до такої срані? - втрутився Мартінез.
- Гм-м-м, - сказала Ллюїс. - Ти зможеш розігнатись до 42 метрів на секунду таким робом?
- Не уявляю, - сказав Уотні.
- Не бачу, як ти керуватимеш, якщо це зробиш, - сказала Ллюїс. - Ти навмання прямуватимеш до перехоплення використовуючи майже некерований вектор упора.
- Я визнаю, що смертельно небезпечно, - сказав Уотні. - Але подивіться на це так: я зможу літати як Залізна людина.
- Ми продовжимо шукати рішення, - сказала Ллюїс.
- Залізна людина, капітане. Залізна людина!
- Будь на зв’язку, - сказала Ллюїс.
Вона нахмурилась.
- Гм-м-м… Може це не погана їдея…
- Ви жартуєте, капітане? - сказав Мартінез. - Це жахлива ідея. Він вилетить у космос…
- Не уся ідея, тільки її частина, - сказала вона. - Використати атмосферу як рушій. Мартінезе, увімкни станцію Фоґеля.
- Гаразд, - сказав Марітнез, друкуючи на клавіатурі. Екран змінився робочою станцією Фоґеля. Він швидко змінив мову з німецької на англійську. - Є. Що вам треба?
- У Фоґеля є програма для розрахунку курсових відхилень, викликаних течами у корпусі, так?
- Так, - сказав Мартінез. - Вона оцінює корегування курсу, потрібних у разі…
- Так, так, - сказала Ллюїс. - Відкрий її. Я хочу знати, що станеться, якщо ми підірвемо ТПШ.
Джогансен та Мартінез перезирнулись.
- Е… Так, капітане, - сказав Мартінез.
- Транспортний повітряний шлюз? - спитала Джогансен. - Ви хочете… відчинити його?
- В кораблі достатньо повітря, - сказала Ллюїс. - Це дасть нам доброго копня.
- Та-ак… - сказав Мартінез, відкриваючи програму. - І це може відірвати ніс корабля.
- А ще все повітря вилетить з корабля, - не втрималась від коментаря Джогансен.
- Ми замкнемо місток та реактор. У всіх інших приміщення можна дозволити утворитись вакууму, але нам не потрібна вибухова декомпресія тут чи біля реактора.
Мартінез ввів початкові дані в програму.
- Гадаю, у нас буде та ж проблема, що й у Уотні, тільки в більшому масштабі. Ми не можемо спрямувати упор.
- Нам і не треба, - сказала Ллюїс. - ТПШ на носі. Втрачуване повітря спрямує вектор упора через наш центр мас. Нам просто треба скеровувати корабель точно протилежно місцю, куди ми хочемо потрапити.
- Гаразд, у мене є числа, - сказав Мартінез. - Витік з ТПШ, при замкнених містку і реактору, прискорить нас до 29 метрів на секунду.
- Ми матимемо відносний погін 13 метрів на секунду після цього, - додала Джогансен.
- Беку, - радіювала Ллюїс. - Ти слухав нас?
- Підтверджую, капітане, - сказав Бек.
- Зможеш впоратись з 13 метрами на секунду?
- Це буде ризиковано, - відповів Бек, - 13 щоб порівнятись з МЗЧ, відтак ще 13 щоб порівнятись з Гермесом. Але це до біса ліпше ніж 42.
- Джогансен, - сказав Ллюїс. - Час до перехоплення?
- 18 хвилин, капітане.
- Ми відчуємо сильний поштовх з тою течею? - спитала Ллюїс у Мартінеза.
