Твори в п'яти томах. Том II - Володимир Миколайович Владко

Артем стрепенувся.

— Зараз, зараз, товариші! Доганяю! — гукнув він.

Яскраві плями світла від карбідки феєрично стрибал по нерівному кам’янистому склепінню печери. Артем швидко йшов, наздоганяючи товаришів.

ПРИМІТКИ

Про свій задум написати твір, присвячений життю скіфів, В. Владко розповідає:

“Мене свого часу безмежно захопив світ стародавніх скіфів, які були колись, як кажуть, з незапам’ятних часів насельниками України (та й не лише України, а й усіх широких степів на південному сході Радянського Союзу). З’явилися вони в цих краях майже невідомо звідки — і так само невідомо куди зникли, не залишивши по собі ніяких ознак писемності. Все те, що сучасна наука знає про них, побудоване виключно на основі матеріальних знахідок, знайдених під час археологічних розкопок у курганах, та ще з нечисленних записів стародавніх грецьких і римських істориків. Довгий час я старанно вивчав такі матеріали — і вирішив, нарешті, написати роман про життя й побут одного з тих таємничих племен. Але як його писати? Я не зумдв би, каюся, написати історичний роман в прямому розумінні цього слова. І я, після довгих роздумів, спинився на моєму улюбленому жанрі наукової фантастики. Хай мої герої завідомо фантастично, але в межах літературної достовірності, опиняться в світі стародавніх скіфів, хай у романі розгортаються події в конфліктах між радянськими вченими і скіфськими віщунами, вождями і поневоленими рабами, — це дасть мені можливість показати в сюжетних пригодах звичаї, побут і традиції одного з скіфських племен”.

Автор працював над романом близько трьох років (1937 — 1939), а 1939 року твір вийшов у світ у видавництві дитячої літератури ЦК ЛКСМ України. Післямову до цього видання написав професор вчений-археолог С. Семенов-Зусер. Даючи коротку характеристику скіфського суспільства, його соціального укладу, побуту, звичаїв тощо, автор передмови відзначає, що деякі положення й факти, описані в романі, розбігаються з встановленими наукою уявленнями про життя і побут скіфських племен. Та це ні в якій мірі не шкодить художній тканині твору. Письменникові “вдалося надзвичайно тонко виявити епоху, дух і обстановку життя зниклих тисячоліття тому скіфів. На фоні інтриг і колізій головних персонажів він показав нам життя і боротьбу цілих племен. В “Нащадках скіфів” органічно сполучились дані історії і археології з творчою фантазією автора”.

Згодом роман видавався на Україні 1952, 1959, 1962 рр. Готуючи видання 1959 року, автор грунтовно переробив свій твір у світлі найновіших історико-археологічних даних. В романі поглиблено психологічні характеристики персонажів, що надало йому ще більшої достовірності й пізнавальної цінності при розвиненій пригодницькій фабулі.

Роман “Нащадки скіфів” перекладено на російську мову (1939, Ростов-на-Дону; 1969 р., Москва), чеську (1963 р., Прага), литовську (1968р., Вільнюс).

Друкується за текстом видання 1962 р. з деякими уточненнями і значними доповненнями, що їх автор зробив у російському виданні 1969 р.