Галапагос - Курт Воннегут

Джеймс Уейт, між іншим, отримав номер на другому поверсі, поодаль від решти гостей. Його великий мозок похвалявся тим, що Уейт мав ординарний, сумирний вигляд. Але щодо цього мозок помилявся. Адміністратор готелю розгледів в Уейті шахрая, який видає себе не за того, ким є насправді.

Цей адміністратор, якого звали Зігфрід фон Кляйст, був похмурий, середнього віку представник давньої і загалом процвітаючої німецької громади в Еквадорі. Його два дядьки по батькові, які мешкали в Кіто, володіли й цим готелем, і «Баійею де Дарвін». Вони доручили йому керувати готелем лише два тижні, на той час, — а він уже закінчувався, — коли мали з'їжджатися пасажири «Круїзу віку до витоків природи». Взагалі фон Кляйст, бувши багатим спадкоємцем, не надто полюбляв працювати, але дядьки присоромили його й переконали, що він мусить докласти зусиль і взяти певну участь у загальнородинній справі.

Він не мав ні дружини, ні дітей, отож із погляду еволюції інтересу не викликав. Його також можна було б вважати за потенційного шлюбного партнера для Мері Хепберн. Однак і він був приречений. Щоправда, захід сонця 'Зігфрід фон Кляйст іще побачить, але через три години по тому його поглине припливна хвиля.

Була вже четверта година пополудні. Цей доморощений еквадорський бош зі своїми водянисто-блакитними очима й обвислими вусами справді мав такий вигляд, ніби знав, що його смерть уже на порозі. Але передбачати майбутнє він умів не краще, ніж я. Ми обидва відчували того дня, що планету на її осі розхитує і щомиті можна сподіватися чого завгодно.

До речі, Дзендзі Хірогуті та Ендрю Макінтош загинуть від вогнепальної зброї.

3ігфрід фон Кляйст у моєму сюжеті істотної ролі не грає, чого не скажеш про його рідного брата Адольфа, що був на три роки старший за нього й теж неодружений. Адольфові фон Кляйсту, капітанові «Баійї де Дарвін», судилося стати, по суті, предком усіх людських істот, які нині населяють Землю.

За допомогою Мері Хепберн він стане своєрідним Адамом номер два. Вчительна біології з Іліума не зможе, однак, через суто фізіологічні особливості стати його Євою. Тож їй судилося зіграти скоріше роль Бога.

І ось цей надзвичайно важливий брат незначного адміністратора готелю саме в ці хвилини підлітав до міжнародного аеропорту в Гуаякілі на майже безлюдному транспортному літаку з Нью-Йорка, де він робив рекламу «Круїзу віку до витоків природи».

Якби Мері навіть прислухалася крізь стінку в шафі до розмови подружжя Хірогуті, вона все одно не зрозуміла б, що саме їх непокоїло, бо ті перешіптувались японською мовою — єдиною, яку знали досконало. Дзендзі, щоправда, володів трохи англійською та російською, а Хісако — китайською. Та жодне з них зовсім не знало ні іспанської, ні кечуа, ні німецької, ані португальської — мов, найбільш поширених у Еквадорі.

Виявляється, їх теж непокоїло те, що з ними поробили їхні начебто чудові мозки. Особливо вони були розчаровані тим, що так безглуздо вклепалися в цю халепу, — а 'Дзендзі ж багато хто вважав одним із найяскравіших умів людства. І то була його провина, не її, що вони перетворились, по суті, на в'язнів цього енергійного Ендрю Макінтоша.

Ось як це сталося. Майже рік тому Макінтош побував у Японії — разом із своєю сліпою дочкою та її собакою. Він зустрівся там із 'Дзендзі й побачив чудові плоди його роботи в компанії «Мацумото». З погляду техніки Дзендзі, хоч і мав усього двадцять дев'ять років, уже став дідом. Ще раніше він створив кишенькового комп'ютера, здатного перекладати усну мову синхронно на інші мови, й назвав його «Гокубі». А саме під час поїздки Макінтоша до Японії 'Дзендзі розробив дослідний зразок синхронного перекладача нового покоління, назвавши його «Мандаракс».

Так от, 'Ендрю Макінтош, чия фінансова фірма робила гроші для бізнесу й для себе на продажі цінних паперів, відвів молодого 'Дзендзі вбік і заявив йому, що той — бовдур, коли й досі працює на оклад службовця. Він, 'Макінтош, мовляв, може допомогти йому створити власну корпорацію, яка майже одразу зробить його мільярдером — це коли рахувати в доларах, а коли в ієнах, то трильйонером.

Дзендзі відповів, що мусить цю пропозицію обміркувати.

Та «промацувальна» розмова відбувалася в токійському сусі-ресторані. Сусі — так називали сиру рибу з холодним рисом, досить популярну страву мільйон років тому. Мало кому тоді могло навіть приснитися, що в далекому світлому майбутньому сира риба стане чи не єдиною стравою в харчуванні людей.

Червонопикий, галасливий американський підприємець і стриманий, трохи схожий на ляльку японський винахідник спілкувалися через «Гокубі», бо жоден не володів достатньою мірою мовою співбесідника. Тоді в усьому світі були в роботі вже тисячі й тисячі таких «Гокубі». Що ж до «Мандаракса», то скористатися ним вони не могли — єдиний діючий екземпляр його перебував під суворою охороною в компанії «Мацумото». І великий мозок 'Дзендзі почав прокручувати ідею зрівнятися з найбагатшою людиною в країні, а саме — з японським імператором.

Через кілька місяців після того, у січні наступного року, в тому самому січні, коли Мері та Рой Хепберни гадали, нібито мають за що дякувати долі, 'Дзендзі одержав од 'Макінтоша листа з проханням спочатку погостювати десять місяців на його ранчо поблизу Меріди, штат Юкатан у Мексіці, а потім узяти участь першому плаванні розкішного еквадорського судна «Баіня де Дарвін», в яке Макінтош уклав і свої гроші.

У тому листі, що його для Дзендзі довелося перекладати з англійської на японську, 'Макінтош висловився так: «Використаймо цей шанс, аби по-справжньому пізнати один одного».

Що він хотів одержати від 'Дзендзі — можливо, в Юкатані, а вже напевне під час «Круїзу віку до витоків природи», — то це його підпис на угоді, за якою він, 'Дзендзі, очолить нову корпорацію, чиїми фондами орудуватиме Макінтош.

Як і Джеймс Уейт, 'Макінтош теж був своєрідний рибалка. Він розраховував на величезний улов вкладників, для яких за наживку правитиме не ярлик на сорочці, а ім'я японського комп'ютерного генія.

І ось тепер мені здається, що моя розповідь завдовжки в мільйон років від початку до кінця не дуже й змінюється. І на початку її, і в кінці я, виявляється, розповідаю про людські істоти, незалежно від розміру їхнього мозку, як про рибалок.

Отже, надворі листопад, і подружжя Хірогуті — в Гуаякілі. За порадою Макінтоша, Дзендзі збрехав своєму начальству щодо запланованого маршруту. Він дав зрозуміти, що робота над «Мандараксом» виснажила його і вони з Хісако хотіли б побути кілька місяців разом, у відлюдному місці,