Носороги - Ежен Іонеско

Беранже. Я розумію, але…

Літній Добродій (уриваючи Беранже). Не заважайте.

Логік. А може бути, що обидва носороги з двома рогами, і кожен утратив по одному.

Літній Добродій. Може бути.

Власник. Авжеж, може бути.

Бакалійник. Чом би ні!

Беранже. Так, проте…

Літній Добродій (до Беранже). Не заважайте.

Логік. Якби ви могли довести, що той носоріг, якого ви бачили першого разу з одним рогом, азіатський або африканський…

Літній Добродій. Азіатський або африканський…

Логік. А другого разу носорога з двома рогами…

Літній Добродій. З двома рогами!

Логік. І що він був, байдуже, африканський чи азіатський…

Бакалійник. Африканський чи азіатський…

Логік (доводячи далі). То ми вже могли б зробити висновок, що мали справу з двома різними носорогами, бо малоймовірно, щоб майже на очах за кілька хвилин на носі в носорога міг вирости другий ріг…

Літній Добродій. Так, малоймовірно.

Логік (пишаючись своїм доведенням). І з цього виходить, що один носоріг був азіатський або африканський.

Літній Добродій. Азіатський або африканський.

Логік. А другий — африканський або азіатський.

Власник. Африканський або азіатський.

Бакалійник. Так, так.

Логік. Бо це б суперечило нормальній логіці, одна істота не може народитись одночасно в двох місцях…

Літній Добродій. І навіть послідовно.

Логік (до Літнього Добродія). Ось що треба було довести.

Беранже (до Логіка). Це ж очевидно, але воно не розв’язує питання.

Логік (до Беранже, всміхаючись трохи зверхньо). Звичайно, любий пане, та лише в такий спосіб питання ставиться правильно.

Літній Добродій. Ось що може логіка.

Логік (знявши капелюха). На все добре, панове. (Повертається й виходить ліворуч).

За ним іде Літній Добродій.

Літній Добродій.На все добре, панове. (Піднявши капелюха, йде за Логіком).

Бакалійник. Може, це й логіка…

В цю мить з кав’ярні виходить, тримаючи коробку, Господиня в жалобі, за нею Дезі та Подавальниця— ніби на похороні. Процесія прямує до виходу праворуч.

Бакалійник (ведучи далі). Може, це й логіка, проте чи можемо ми допустити, щоб наших котів у нас на очах чавили носороги — однорогі чи то дворогі, хай там азіатські ми африканські? (Театральним жестом показує на процесію, що вже виходить).

Власник. Він таки правду каже! Хіба ми допустимо, щоб наших котів чавили носороги або ще невідомо хто?!

Бакалійник. Ми цього не дозволимо!

Бакалійниця (вистромивши голову з дверей крамниці, до Бакалійника). Давай заходь! Покупці прийшли!

Бакалійник (ідучи до крамниці). Ні, ми цього не дозволимо!

Беранже. Не треба було мені сваритись із Жаном! (До Власника). Принесіть мені чарку коньяку! Повну!

Власник. Вже несу. (Йде в кав’ярню по коньяк).

Беранже (сам). Не треба було, не треба було дратувати його!

Виходить Власник з великою чаркою коньяку в руці.

В мене надто тяжко на серці, щоб іти до музею. Окультурюсь якось іншого разу. (Бере чарку коньяку й п’є).

Завіса

ДІЯ ДРУГА

КАРТИНА ПЕРША

Декорації

Контора адміністративної установи або приватного підприємства, наприклад великого видавництва законодавчих актів. У глибині посередині великі двійчасті двері, над якими напис: «Начальник відділу». В глибині ліворуч біля дверей до начальника невеличкий стіл з друкарською машинкою, який належить Дезі. Біля лівої стіни між дверима, що виходять на сходи, і столиком Дезі ще один стіл, на ньому лежить книга приходу на роботу, в якій розписуються службовці, коли приходять. Ще далі ліворуч і теж іще на першому плані двері, що виходять на сходи. Видно верхні сходинки, поренча, невеликий сходовий майданчик. На першому плані стіл із двома стільцями. На столі: віддруковані аркуші, чорнильниця, ручки; це стіл, за яким працюють Ботар і Беранже; Беранже сідатиме на лівий стілець, а Ботар — на правий. Біля правої стіни ще один, більший, прямокутний стіл, також укритий паперами, віддрукованими аркушами і т. ін. Коло цього столу теж два стільці (кращі, «показніші»), розташовані навпроти. Це стіл Дудара та пана Беф. Дудар сідатиме на той стілець, що біля стіни, і всі службовці будуть у нього перед очима. Він виконує функції заступника начальника. Між дверима в глибині і правою стіною — вікно. Якщо в театрі є оркестрова яма, краще просто встановити на найпершому плані віконну раму, звернену до глядачів. У глибині в правому кутку вішалка, там висять сірі блузи або старі піджаки. Залежно від обставин вішалку теж можна ставити на передньому краї сцени близько правої стіни. Попід стінами запилюжені стелажі з книгами та теками. Ліворуч, угорі над полицями, написи: «Юриспруденція», «Кодекси»; на правій стіні, яка може йти трохи навскіс, написи: «Урядовий вісник», «Податкові закони». Над дверима начальника відділу годинник, що показує дев’ять годин три хвилини.

Коли піднімається завіса, Дудар стоїть біля свого стільця, правим боком до зали; з протилежного кінця столу лівим боком до зали стоїть Ботар. Між ними теж біля столу, обличчям до публіки — начальник відділу; Дезі біля нього, трохи позаду й ліворуч. У неї в руках аркуші копіювального паперу. На столі між трьома акторами поверх віддрукованих матеріалів лежить розгорнута газета.

Коли піднімається завіса, кілька секунд актори нерухомі і зберігають такий стан до першої репліки. Це має бути жива картина. На початку першої дії мало бути те саме. Начальник відділу: п’ятдесятирічний, бездоганно вдягнений: костюм кольору морської хвилі, стрічка Почесного легіону, накладний крохмальний комірець, чорна краватка, великі бурі вуса. Звати його пан Папільйон.

Дудар: тридцять п’ять років. Сірий костюм; щоб не замастити піджак, у нарукавниках із чорного люстрину. Може мати окуляри. Чималий на зріст, службовець (кадр) із майбутнім. Якщо начальник стане заступником директора, саме він посяде місце начальника. Ботар не любить його.

Ботар: учитель на пенсії, з гордовитим поглядом і невеличкими сивими вусами; йому шістдесят, але вигляд у нього нівроку. (Він знає все, розуміє все). На голові в нього берет як у басків, зодягнений у довгу сіру робочу блузу, на досить великому носі окуляри, за вухом олівець, і теж люстринові нарукавники.

Дезі: молода білявка.

Згодом пані Беф: дебела сорокап’ятирічна жінка, заплакана, задихана.

Отож коли піднімається завіса, актори застигли навколо правого столу, Начальник пальцем показує щось у газеті. Дудар, простягши руку до Ботара, ніби каже йому: «Ну тепер бачите?» В Ботара руки в кишенях блузи, на губах недовірлива посмішка, він ніби каже: «Ну, мене таким не одуриш». Дезі з аркушами копіювального паперу в руці поглядом шукає підтримки в Дудара. За якусь там мить Ботар починає атакувати.

Ботар. Це все сон рябої кобили.

Дезі. Я його