Українська література » 🎭 Драматургія » Посттравматична рапсодія - Дмитро Олександрович Корчинський

Посттравматична рапсодія - Дмитро Олександрович Корчинський

Читаємо онлайн Посттравматична рапсодія - Дмитро Олександрович Корчинський
class="p">А вони дискриміновані?

Сашко:

Ні, вони вже належать до класу гнобителів, як і євреї. Тепер пригноблені – це араби та гомосексуалісти.

Махно:

А як їх гноблять?

Сашко:

Араби все ще не мають належної свободи терактів, а гомосексуалісти все ще не становлять більшості. Зараз у нас війна з москалями, але це мало кого цікавить, бо світ воює за права арабів і гомосексуалістів.

Махно:

А москалі білі, чи червоні?

Сашко:

Комуно-монархісти. На чолі чекіст, який причащається в старця на Валаамі. Церкву, до якої обидва належать, чекісти створять 1943 року.

Махно:

Для чого?

Сашко:

Щоб американські капіталісти дали їм зброю та гроші на боротьбу з вождем німецького пролетаріату.

Махно (розглядає мобільник Сашка):

Світле майбуття дуже складно влаштоване...

Сашко:

Ви помрете в Парижі у тисяча...

Махно:

Мовчи! Я не хочу цього чути. А ці двоє (киває на Всеволода й Петрика, вони вже босі й роздягнуті до спіднього) теж з майбуття?

Сашко:

Вони з минулого. Але вам буде їх важко допитувати, бо вони мислять не соціальними, а релігійними категоріями. Вам цього не зрозуміти, бо їхніми категоріями творитиметься вже двадцять перше століття, відколи кінець світу почався.

Петрик та Всеволод:

Коли?

Сашко (байдуже):

Та років з тридцять тому - в Чорнобилі...

(Махновці-вершники хрестяться.)

Махно (непевно):

Равинські брехні...

Сашко:

Пильнуйтеся, щоб не нагнав Слащов, або не здибали наші біло-червоні москалі – з панцирниками та гарматами.

Коли відпустите нас, обіцяю щороку в цей день покладати квіти до вашої меморіальної дошки в Дніпрі – так Катеринослав переназвали, багато хто хотів, щоб був Дніпромахновськ…

СЦЕНА 6

Сашко:

Знову соняшникове поле. Начуваймося!

Всеволод (придивляється):

Бачу якісь панцирні вози – з хрестами, тевтонці, чи дорогичинські брати – не можу розрізнити герби...

(Чути гуркіт мотциклу та вигуки «Хальт!». Швидко наближаються фельджандарми. Сашко піднімає руки догори.)

СЦЕНА 7

(Манштейн під деревом в шезлонгу, підходить ад’ютант.)

Ад'ютант:

Герр генерал… Варта зупинила трьох цивільних, кажуть, що українці, були пограбовані бандитами. В одного знайшли це. (Простягає генералові карту)

Манштейн (розглядає карту):

Абер, дас іст кріг… унд зер інтерессант… Ендліх. Міхелю, приведіть-но того, в кого карта. (Сашкові): Ви офіцер?

(Сашко виструнчується, стукає босими п’ятами – збиває куряву. Манштейн морщиться.)

Сашко (ламаною німщизною):

Яволь, мейн генераль! Резерву лейтенант, цугкоммандвант, фрейвилліг-батальоне...

Манштейн:

Де ваші сили?

Сашко:

Ось тут і тут.. дві танкові, шість - панцер-гренадири… Самі бригади - без дивізйних штабів та тилів...

Манштнйн:

Для чого так? Що мали за мету?

Сашко:

Втримати фронт, зачистити котли… Як Цезар під Алезієй хотіли… Але зараз, мабуть, доведеться будувати оборону практично на ваших старих позиціях на північний схід від Маріуполя та по Кальміусу.

Манштейн:

Ви з якого року сюди потрапили?

Сашко:

З літа 2014.

Манштейн:

Це добре. До вас розвідка три дні поспіль приводила самих кімерійців - огидна публіка. Ще трапилася войовнича фрау з доби середньої бронзи, цікавий череп...(показує фото Савченко) ...Користувалася великою популярністю в штабі, десь зникла. Отже, ви все ще воюєте з Московією?

Сашко:

У них велика перевага в техніці й вогневих засобах.

Манштейн:

Це ви МЕНІ скаржитеся на ЇХНЮ чисельну перевагу!? Що дас Райх?

Сашко:

У нас він називається Євросоюз. Як і при вас прагне миру. Канцлер, фрау Меркель, раз на тиждень висловлює занепокоєння агресивністю Москви. Перекинула два батальйони до Литви та Польщі. Формальності з перетином кордону перешкоджають маневрові танками.

Манштейн:

Фрау?! Який прогрес німецької жінки - вже не три, а чотири «К»: кіндер, кірхен, кюхен, канцлер. Що Британія?

Сашко:

Як завжди. Підступно змагає європейської рівноваги шляхом торпедування європейської єдності. Англобури проти франкопрусів. Нинішній французький уряд, в цілому, продовжує політику Віши, хоча й не так послідовно.

Манштейн (презирливо):

Францозен… [німецькою це як «жабоїди»] Що Америка?

Сашко:

У них громадянська війна. Через глобалізацію провадиться на теренах Афганістану та на Близькому Сході... Це зараз найбільш пожадане місце для воєн. Дуже велика конкуренція – треба ставати в чергу...

Зараз там американські юристи воюють проти американської авіації. Юристи перемагають - 70 відсотків вильотів на бойові завдання в Сирії були ними скасовані. В 225-кілограмових бомбах вміст вибухівки зменшили до 17-ти кілограмів...

Манштейн:

А ми все ще наївно сподіваємось на ФАУ–2…

Сашко:

От проти Фау-2 не треба гнати. Коли наші влупили «Точкою» по промзоні Донецька, сепари позникали мов таргани. Потім, правда, звинуватили нас у військовому злочині...

Манштейн:

А я про що... Вкладати в юристів ефективніше... Що Японія?

Сашко:

Нація найбільш агресивна в аніме.

Манштейн:

Хто володіє Китаєм?

Сашко:

Ніхто. Самі китайці.

Манштейн:

Неприпустима легковажність! Вони вам цього не подарують. Що євреї?

Сашко:

Стоять на сторожі ефективності нацистської машини смерті. Успішно відбивають атаки всіх, хто ставить під сумнів її виробничі покажчики.

(З'являється ад'ютант.)

Ад'ютант:

Герр генерал, шифрограма з генерального штабу.

Манштейн (Сашкові): У мене все. Абтретен!

(Сашко робить поворот «кру-гом», знов підіймається курява, Манштейн морщиться. Сашко відходить.)

Ад'ютант:

Що робити з цими?

Манштейн:

Як завжди, розстріляти. Вам відомий наказ Фюрера – «фербраннте ерде». Прослідкуйте, щоб ніхто з розвідки не намагався їх перед тим допитати.

СЦЕНА 8

(Медична "таблетка" на краю соняшникового поля. Парамедики завантажують до неї Сашка на ношах. Він опритомнює.)

Дівчина парамедик (Сашкові):

У вас важка контузія. Ви якось вийшли до наших на Волноваху збоку Докучаївська. Ми вас вивозимо до госпіталя, до Маріуполя. (відходить)

Сашко (сам собі):

То все це була лише контузія? Видіння? Шкода, що не примарився хтось з майбуття, я б розпитав його - як вони там воюють з марсіанськими москалями. Втім, мабуть не повірив би. Треба пригадати ці марення, занотувати й таки написати

Відгуки про книгу Посттравматична рапсодія - Дмитро Олександрович Корчинський (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: