Пігмаліон - Бернард Шоу

відмовлялася писати адресу на конверті в загальноприйнятий спосіб, бо поля виходили не так гарно.

Дні навчання комерції були для молодого подружжя часом сорому й розчарувань: знань про квіткову справу в них не додалося. Нарешті вони облишили всі надії чогось навчитися і назавжди обтрусили порох курсів стенографії, машинопису й бухгалтерського обліку зі своїх ніг. Аж раптом їхня торгівля в якийсь незбагненний спосіб пішла вгору сама собою. Вони й не помітили, як забули про колишнє небажання наймати новий персонал, і дійшли висновку, що їхній метод найправильніший і що вони мають незаперечний хист до комерції. Упродовж кількох років полковник був змушений тримати на своєму рахунку досить значну суму, щоб покривати їхні збитки. Тепер же Пікеринґ побачив, що цей запас не потрібен: молодята стали на ноги. Хоча, в інтересах істини, слід сказати, що вони були в кращому становищі за своїх конкурентів: заміські уїк-енди обходилися їм задарма — і вони могли заощадити собі на недільні обіди; автомобіль належав полковнику, і той разом із Гіґінсом сплачував для них ще й готельні рахунки. Манери пана Ф. Гіла, торговця квітами й городиною (дуже скоро молодята відкрили, що спаржа — то вигідний товар, а за спаржею з’явилися й інші овочі), надавали крамниці шику. До того ж у приватному житті Фреді йменувався Фредеріком Айнсфорд Гілом, есквайром. Але він ніколи не зазнавався з цього приводу: одній лиш Елізі було відомо, що при народженні його нарекли Фредерік Челонер. Еліза, натомість, зарозумілася вкрай.

От, власне, і все. Так і закінчується ця історія. Просто дивом дивуєшся, що Елізі й досі вдається відігравати помітну роль у домашньому господарстві Вімпол-стріт, і це попри свою крамницю та родину. Зауважмо, що над чоловіком своїм Еліза ніколи не збиткується, до полковника ставиться з теплотою рідної дочки, але пошпиняти Гіґінса ніколи не пропустить нагоди — від того знаменного вечора, коли вона виграла для нього заклад. Вона дає йому перцю з приводу й без приводу. Він більше не сміє дошкуляти їй репліками про те, який нетямущий Фреді і який інтелектуал він сам. Гіґінс шаленіє, погрожує, глузує, та Еліза щоразу дає йому таку безжальну відсіч, що іноді полковник заступається і просить її бути м’якшою до Гіґінса. Це єдине з прохань Пікеринґа, котре викликає в неї на обличчі вираз непохитної впертості. І ніщо, крім надзвичайних обставин, не спроможне змінити цього стану речей: хіба що катастрофа великої сили (вибави нас Боже від цього випробування) змогла б похитнути їхні усталені симпатії та антипатії й навернути їх до простих людських взаємин. Еліза знає, що Гіґінсові вона не потрібна, як, зрештою, і своєму батькові. Та відвертість, із якою Гіґінс колись зізнався, що «призвичаївся до неї, що звик до її дрібних послуг і що йому бракуватиме її присутності» (ані Фреді, ані полковнику й на думку б не спало таке їй сказати), лише зміцнює Елізину впевненість, що вона цікавить Гіґінса «ще менше, ніж оця пантуфля». І в той же час Еліза відчуває, що Гіґінсова байдужість варта більшого, ніж палка закоханість людей пересічних. Вона надзвичайно зацікавлена Гіґінсом. Буває навіть, що в ній прокидається зловтішне бажання опинитись із ним самим десь на безлюдному острові, далеко від будь-яких уз, де ні з ким не треба буде рахуватися, і там стягнути його з п’єдесталу і подивитись, як він упадатиме коло неї, мов звичайний смертний. Усіх нас навідують такі потаємні мрії. Та коли ми вернемося на землю, до реального життя від життя уявного, то побачимо, що Елізі до вподоби Фреді й полковник, але зовсім не до вподоби Гіґінс та її батько. Як видно, Галатеї не до кінця імпонує Пігмаліон: надто богоподібну роль відіграє він у її житті, а це не кожному сподобається.

Примітки
1

Александр Мелвіл Белл (1819–1905) — англійський фонетист, винахідник «Видимого мовлення», методу навчання глухонімих. Його син, Александр Грехем Белл (1847–1922), фізик-філософ, 1876 року винайшов телефон. — Прим. пер. (тут і далі).

(обратно) 2

Александр Джон Еліс (1814–1890) — англійський філолог, математик та музикант, винахідник англійської науки про фонетику.

(обратно) 3

Генрі Світ (1845–1912) — англійський філолог та лінгвіст.

(обратно) 4

Генрік Йоган Ібсен (1826–1906) — норвезький поет і драматург, відомий викривальницьким характером своїх творів, спрямованих проти міщанського світу.

(обратно) 5

Семюел Батлер (1835–1902) — англійський письменник-публіцист. Виступав з гострою критикою проти вікторіанської Англії.

(обратно) 6

Імперський інститут — Інститут у справах колоній Британської імперії, передусім Індії. Заснований 1887 року в лондонському районі South Kengsington (Південний Кенсинґтон).

(обратно) 7

Джозеф Чемберлен (1836–1914) — англійський політичний діяч, один із засновників Британської імперії, у 1886–1903 роках — міністр колонії.

(обратно) 8

Роберт Сеймур Бриджес (1844–1930) — англійський поет, есеїст, також досліджував проблеми фонетики.

(обратно) 9

Джон Мілтон (1608–1674) — англійський поет, автор епічної поеми «Paradise Lost» («Втрачений рай»).

(обратно) 10

Рюї Блаз — тут приховано алюзію на знамениту французьку актрису Сару Бернар (1844–1923).

(обратно) 11

Вест-Енд — район Лондона, відомий своїми фешенебельними крамницями.

(обратно) 12

Ковент Ґарден — площа в Лондоні, навколо якої