Серед бурі - Борис Дмитрович Грінченко

Крутько

Авжеж! А сам ворогам гасло подав, щоб увійшли.

Денис

А ти чув?

Крутько

Нащо чути, коли й так видно? Коли ляхи знали гасло, то воно саме до їх не перелетіло.

Дехто

А певне! Вже ж не як!

Козак 4

Щоб такий чоловік таке зробив?!

Козак 5

Та такого друзяки полковника другого й немає!

Крутько

Уже й друзяка! А то не твого брата він прикував до гармати?

Козак 5

Та се правда...

Денис

А то й не треба було? Упився й побився з жидівкою! Хіба се личить козакові?

Козак 4

А я таки знову своє: зроду-віку не пойму віри, що він ізрадив.

Козак З

Бо дурень!

Козак 4

Сам єси дурень, а мене маєш так узивати?

(Хапає його за груди, добуваючи шаблю.)

Голоси

Годі вам, годі!.. Це ж не шинок, а рада!.. Чи ви показилися?.. Розніміть їх!

Козаків рознімають. Баба Горпина проходить через майдан, стрівається з Денисом.

Горпина

А що се тут, Денисе? Чого се зібралася рада?

Денис

Хіба ж не відаєш?.. Полковника судитимуть.

Горпина

Як то полковника судитимуть? Защо?

Денис

Бо він посланця з міста послав і гасло сказав вартовому, щоб на те гасло назад його впустив... А ляхи про те гасло якось і довідалися. Дак оце тепер і судитимуть... мовби він ляхам гасло переказав і їх до міста пустив.

Горпина

Ой, лишенько!.. Яка ж неправда на чоловіка!

Крутько

Іди собі, бабо, йди!.. Тут нема чого стояти!

Горпина

Та я не стою, я за ділом ішла... Оце біда!..

Треба піти пані Оксані сказати.

Виходить.

Дід Остап - старий, увесь білий, приходить і скидаючи шапку: "Здорові, дітки!" Всі, хто поблизу, скидають шапки, кажучи: "Здорові, діду Остапе!»

Денис

От нехай дід Остап скажуть, чи то ж по правді на нашого полковника казати, мовби він ізрадник?

Д. Остап

Чи він ізрадник, а чи ні, то те на раді побачимо, а що туди воно хиле, то се й я скажу.

Крутько

А бач!.. А бач!.. Уже дід Остап дурно не скажуть. У нас нема над діда Остапа мудрішого... То вже як дід Остап скажуть, то так воно й є.

Козак 2

Так! так!

Ще дехто

Авжеж що так!

Д. Остап

Я, дітки, сеє вже знаю... По світах бував…

Козак З

Покажемо вам на раді, який ваш полковник!

Козак 5

К бісу такого полковника!

Козак 6

Пана сотника Лясковського за полковника!

Голоси

Чи ба, куди стріляє!.. А не діжде він того ніколи!

Інші голоси

Діжде! Скрутимо в'язи вашому Коваленкові.

Денис

За ту горілку, що вчора вас сотник напував?

Козак

А ти бачив?

Денис

Ніколи нам було бачити: ми билися з ляхами, як ви п'яні спали. Тільки чули, як ви хропака затинали.

Дехто

Га-га-га!.. Оце дак так! У самісіньке око вцілив!..

Козак 1

Цитьте, отамання йде!

Все стихає. Повагом, з урядовими клейнодами в руках іде старшина: Лясковський, Старовський, Білоченко, Жилинський, Горленко. Підходячи, здоровкаються, беручись за шапки.

Здорові, панове молодці!

Козаки

Доброго здоров'я, панове отамання!

Лясковський

Чи вже усі зібралися у раду?

Голоси

Та вже усі... Полковника нема…

І писаря...

Старовський

А негаразд!.. Недобре!..

Зібралася громада, дожида,

А він там десь ще дляється, бариться…

Жилинський

Мов не його судитимете ви,

А сам він вас.

Лясковський

Він не шанує ради.

Білоченко

Поспіємо!.. От зараз прийде він…

Нема чого заздалегідь горлати…

Та он і йде…

Горленко

Іде... і писар з ним…

Василь Коваленко - з полковницьким пірначем у руках; Лаврін Крицький - писар, з каламарем біля пояса і шаблею при боці; в руках сувій паперу.

Коваленко

(скидаючи трохи шапку.)

Здорові, панове молодці!

Дехто

Здоров і ти!.. Хто скида шапку, а хто ні.

Коваленко

Ну, раду починаймо!..

Стають таким ладом: козаки стоять півколом, а посередині Коваленко, праворуч суддя Старовський, біля його Лясковський та Жилинський, ліворуч писар Крицький, Білоченко, Горленко. Спереду Дід Остап, Денис.

Старовський

Хто ж зніме річ?

Лясковський

Та хто ж, коли не ти?

Єси ж суддя, а се в нас судне коло,

То вже ж тобі і бути речником.

Голоси

Хай буде так!... Суддя нехай питає!..