Слід веде до моря - Володимир Кирилович Малик
Він обережно зняв зі столу скатертину, і перед зачудованими поглядами сотень дітей, батьків та вчителів під промінням вранішнього сонця заряхтіло золотом справжнє диво: витвори були такої тонкої ювелірної роботи, аж не вірилося, що їх зробила рука митця, який жив не десятки, а сотні чи, може, тисячі років тому.
Професор виждав якийсь час, поки улігся гомін, викликаний несподівано чудовим видовищем:
— Зараз важко щось точно сказати про цей скарб: чий він, кому належав, коли захований у землю? Але дещо вже стало відоме із напису на цьому щиті, — професор підняв перед собою золотий круг розміром з решето і, тримаючи перед собою, показав усім. — Ось тут, біля обідка, є напис по-грецьки… «Хай цей щит волею богів захистить князя Ардагаста». Ми цей напис розуміємо. А нижче, у другому крузі, є ще один напис… Бачите? Я його не можу прочитати. Я підозрюю, що поскільки цей щит належав давньослов'янському князеві Ардагастові, який жив у шостому сторіччі нашої ери і воював з Візантією, другий напис зроблено давніми слов'янськими письменами, так званими різами. Отже, це — білінгва, тобто двомовний напис. До сьогоднішнього дня ніхто не зміг прочитати жодної різи. А тепер, якщо моє припущення правильне, ми знайшли ключ, за допомогою якого прочитаємо і цей напис, і, можливо, інші. Зважаючи на цінність знахідки, Інститут археології нагороджує чотирьох ваших учнів, які допомогли врятувати цей скарб для науки, а саме: Юрія Романюту, Марту Кравченко, Сергія Лісового та Владислава Хвостенка — іменними годинниками. Прошу їх вийти сюди!
Це була несподіванка.
Герої цієї урочистої хвилини зніяковіли, переглядаючись, — хто ж вийде перший? Але першим виходити ніхто не посмів.
Допоміг Степан Бенедиктович.
— Ну, друзі, виходьте! Чого ж ви? Не осоромте 8-Б! — він підморгнув і підштовхнув Юрка. — Юрію, ну ж!
Вони вийшли і стали вряд.
Юрко торкався ліктем теплої Мартиної руки і від того почував себе ще більш щасливим. Він не зміг приховати усміху, коли помітив, як Сергій, що стояв біля Хвостенка, зробив кислу міну на обличчі. І раптом гаряча хвиля ударила Юрку в серце: він побачив на алеї, під каштанами, батька й матір. Вони про щось говорили. Забувши, що на нього звернуті погляди сотень очей, Юрко звівся навшпиньки і помахав їм рукою.
У відповідь його одночасно привітали дві руки…
Оглавление Частина перша НОВАЧОК НЕЗНАЙОМИЙ ВИБУХ ЦИГАНОЧКА СЕРГІЙ ЗА ОДНОЮ ПАРТОЮ ПОГРОЗА ПОЄДИНОК І ЗНОВУ УРОК ГЕОГРАФІЇ НА ОСТРОВІ НІЖ РОЗМОВА В САДКУ ГРА В ГИЛКИ ДИСПУТ У ПАСТЦІ СЕРГІЙ ХВИЛЮЄТЬСЯ ПОРЯТУНОК ЩЕ ОДИН ЗЛОЧИН ПЕРЕСЛІДУВАННЯ У ЛІКАРНІ Частина друга СКАРБ НОВОСІЛЛЯ ЛИСТ РОЗМОВА З МАТІР'Ю ДВІ ЗУСТРІЧІ ЩЕ ОДНА ЗУСТРІЧ У МАРТИ СЛОВО — НЕ ГОРОБЕЦЬ ЗУСТРІЧ У МОРІ ОСТРІВ ПОРЯТУНКУ СУМНЕ ВІДКРИТТЯ ЩО РОБИТИ? ГОЛОД СПІЛЬНИЙ ОБІД БЕЗСОННА НІЧ БУДЕМО ВІДВЕРТІ, БАТЬКУ! ТЕЛЕФОННА РОЗМОВА КАПІТАН ФЕДОРЧЕНКО ОЛЕНА КАЛІСТРАТІВНА УСМІХАЄТЬСЯ НЕСПОДІВАНИЙ ГІСТЬ НА ДАМБІ РОЗМОВА ОПІВНОЧІ ОЗЕРЦЕ БІЛЯ ДАМБИ
