Українська література » Дитячі книги » Мауглі - Редьярд Джозеф Кіплінг

Мауглі - Редьярд Джозеф Кіплінг

Читаємо онлайн Мауглі - Редьярд Джозеф Кіплінг
зазирнеш сюди, то побачиш, що залишиться від цього села…

Вони вийшли з хатини й рушили дорогою в Джунглі. Мати Вовчиця одразу вистрибнула зі своєї засідки й підбігла до Мауглі.

— Біжи за ними, — сказав їй хлопчик. — Слідкуй за тим, щоб усі Джунглі знали: їх ніхто не повинен чіпати. Можеш, коли потрібно, перемовлятися зі своїми. А я хочу поговорити з Багірою.

Раптом почулося пронизливе виття, яке то підсилювалося, то ставало тихішим. І Мауглі побачив, як чоловік Мессуа відразу зупинився, мабуть, думаючи повернутися й тікати назад.

— Ідіть, не бійтеся! — крикнув весело Мауглі. — Адже я казав, що вам доведеться почути спів. Він супроводжуватиме вас аж до Ханівари. Це голос Джунглів, який охоронятиме вас.

Мессуа потягла чоловіка вперед, і вони скоро зникли в темряві ночі, разом із Матір’ю Вовчицею, яка пішла назирцем за ними.

IV

Щойно вони зникли з-перед очей, як біля ніг Мауглі виросла Багіра. Вона була збуджена і тремтіла від задоволення, яке отримала: зазвичай вночі всі звірі Джунглів живуть інакшим, сповненим дикої принадності життям.

— Я розсердилася на твоїх братів, — сказала вона, муркаючи.

— За що? Хіба вони співали недостатньо приємно для Бульдео? — запитав Мауглі.

— Навпаки, саме за те, що вони співали занадто добре. Вони своїми піснями довели мене до того, що я забула гордість і сама почала зі співом кружляти Джунглями, наче навесні. Ось до чого я дійшла, присягаюся тобі зламаними ґратами, які дали мені свободу. Хіба ти не чув нашого співу?

— У мене в цей час були інші турботи. Запитай краще Бульдео, як йому сподобався твій спів. А чи не знаєш раптом, де тепер мої четверо братів? Мені потрібно, щоб жодна людина не вийшла за ворота села аж до світанку.

— Навіщо тобі четверо? — спитала Багіра, переступаючи з лапи на лапу, блискаючи очима й муркаючи голосніше, ніж звичайно. — Я одна можу чудово замінити всіх чотирьох, Маленький Брате. Ти, певно, вирішив когось убити нарешті? Цей нічний спів, всі ці люди, що видираються вгору по гілках дерев, звели мене з розуму і зробили здатною на все. Ну що таке ця людина, щоб її жаліти?! Темношкірий голий черв’як, який порпається в землі; без зубів, без волосся, жує корінці! Увесь день я ходила сьогодні назирцем за ним, ганяючи його серед білого дня. Я переслідувала його, наче якусь лань, як вовки ганяють оленя. Так, я Багіра! Багіра! Як танцюю я інколи з моєю тінню, так сьогодні я танцювала з цими людьми! Милуйся мною!

Величезна чорна пантера стрибала, як стрибають кошенята, ганяючись за зів’ялим листком, який тріпоче над їхньою головою. Вона розтинала ударами лап повітря, яке свистіло від її змахів; падала на землю і злітала знову вгору, весь час то м’яко муркочучи, то рикаючи й пихкаючи, як паровий котел.

— Я Багіра — Багіра Джунглів, Багіра ночі. В мені моя сила! Хто витримає мій удар?

Що таке переді мною ти, людське дитинча? Одним ударом лапи я розчавлю твою голову, як чавлю влітку жаб, які трапляються мені на дорозі!

— Ну, що ж, удар! — сказав Мауглі мовою людей, а не мовою Джунглів.

І людське слово одразу зупинило Багіру. Вона затремтіла, впала на задні лапи, і голова її опинилася якраз навпроти голови хлопчика. Мауглі поглянув на пантеру і продовжував дивитися вперто, не зводячи очей, як дивився інколи на вовченят, коли ті не хотіли його слухатися. Мауглі дивився в її сяючі зелені очі, доки в них не згасло це дике сяйво, як гасне світло маяка, що кидає свій промінь серед моря. Не витримала Багіра погляду Мауглі, блиск її очей потьмянів, голова опустилася нижче, і раптом її червоний шорсткий язик торкнувся ноги хлопчика.

— Ех, Багіро! — вимовив Мауглі, плескаючи рукою по шиї і спині пантери. — Заспокойся, заспокойся! Це не твоя провина, це все ніч.

— Так, правда, це все від нічних пахощів, — сказала Багіра смиренним голосом. — Це нічне повітря запаморочило мені голову. Але як ти дізнався?

Справді, повітря навколо індійського села завжди сповнене різних запахів. А на мешканців Джунглів, які мало не всі свої враження отримують через нюх, запахи діють так само збудливо, як музика чи наркотики — на людей.

Мауглі ще погладив пантеру, і вона вляглася біля нього, наче кішка біля вогню — вона підібрала під себе лапи й напівзаплющила очі.

— Тебе не зрозуміти: то ти наш, із Джунглів, то не наш, — промовила пантера після короткої паузи. — А я лише чорна пантера. Та я люблю тебе, Маленький Брате.

— А вони щось надто довго не можуть наговоритися там під своїм деревом, — сказав Мауглі, не відповідаючи на останнє зауваження Багіри. — Певно, Бульдео має що розповісти. Але скоро, мабуть, вони підуть по чоловіка й жінку, яких замкнули в пастку, щоб спалити їх. І раптом побачать, що пастка порожня! Ха-ха-ха!

— Послухай, — сказала Багіра. — Я тепер уже зовсім заспокоїлася, і мені спало на думку ось що. А якби вони в пастці знайшли мене? Адже тоді навряд чи хтось із них наважився б висунути носа з хатини. Мені не вперше сидіти в клітці. Але я не думаю, щоб людям вистачило сміливості підійти до мене і спробувати зв’язати мотузками.

— Дивися ж тільки, будь обережна, — сказав Мауглі й засміявся. У нього, здається, почався напад веселощів. Чорна пантера тим часом прослизнула всередину хатини.

— Фі! — фиркнула вона. — Як тут смердить людиною! А в них така ж постіль, яка була в мене у звіринці в Одейпурі. Ну, от я і вляглася. — І Мауглі почув, як ліжко затріщало під пантерою. — От здивуються вони, коли побачать, яка дичина потрапила в пастку! Підійди до мене, Маленький Брате, і сідай поруч; ми разом заспіваємо їм «щасливого полювання»!

Відгуки про книгу Мауглі - Редьярд Джозеф Кіплінг (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: