Гаррі Поттер і келих вогню - Джоан Роулінг
«Бойовий порядок «Голова яструба» - прочитав Гаррі й побачив, як троє ірландських загоничів - Трой у центрі, а загонички Малет та Моран з боків і трохи позаду - нападали на болгар. «Фінт Порскова» - з'явився наступний напис, коли Трой удав, що злітає з квафелом угору, і цим відтяг на себе болгарську загоничку Іванову, а тоді кинув квафела Моран. Болгарський відбивач Волков щосили вдарив бладжера своєю невеличкою биткою і скерував його на Моран. Моран пірнула вниз, щоб ухилитися від бладжера, й випустила квафела, якого мерщій підхопив Левський, що чатував, кружляючи внизу під Моран.
- ТРОЙ ЗАБИВАЄ! - загорлав Беґмен, а стадіон вибухнув шквалом оплесків та криків. - 10:0 на користь Ірландії!
- Що? - крикнув Гаррі, рвучко позираючи всеноклем на всі боки. - Але ж Левський упіймав квафела!
- Гаррі, якщо не будеш дивитися на нормальній швидкості, то пропустиш усе на світі! - крикнула Герміона. Вона підстрибувала й розмахувала руками, поки Трой робив над стадіоном коло пошани. Гаррі швидко зиркнув поверх усенокля й побачив, що леприкони знову знялися в повітря й утворили великий сяючий трилисник. З другого боку поля на все це похмуро позирали віїли.
Гаррі, злий на себе самого, знову поставив трибок на нормальну швидкість, а гра тим часом поновилася.
Гаррі дуже добре відчував тонкощі квідичу: було очевидно, що ірландські загоничі грають блискуче. Вони бездоганно доповнювали одне одного і немовби читали думки партнерів, обираючи найдосконаліші позиції. Стрічка в Гаррі на грудях без упину вигукувала їхні прізвища: «Трой... Малет... Моран!» За наступні десять хвилин Ірландія забила ще двічі, довівши рахунок до 30:0, чим викликала громове ревіння та оплески своїх прихильників у зеленому одязі.
Гра ставала дедалі швидшою, але й брутальнішою. Болгарські відбивачі Волков і Вулчанов люто гатили по бладжерах, цілячись в ірландських загоничів і заважаючи їм виконувати свої найкращі фінти. Двічі вони змусили їх розлетітися навсібіч, а тоді, нарешті, Іванова прорвала ірландську оборону, перехитрила воротаря Раяна й забила Ірландії перший гол.
- Затуліть вуха! - крикнув містер Візлі, бо віїли почали на радощах танцювати. Гаррі ще й очі заплющив - не хотів відволікатися від матчу. Минуло кілька секунд, і він відважився глянути на поле. Віїли вже не танцювали, а болгари знову заволоділи квафелом.
- Дімітров! Левський! Дімітров! Іванова... ох, ви тільки погляньте! - гримів Беґмен.
Сто тисяч чаклунів і чарівниць раптом затамували подих, бо двоє ловців, Крум і Линч, промайнувши повз усіх загоничів, каменем почали падати до землі, немовби вистрибнули з літака без парашутів. Гаррі стежив за ними через усенокль, намагаючись побачити снича...
- Вони зараз розіб'ються! - заверещала Герміона. І майже не помилилася... в останню мить Віктор Крум вийшов з піке й шугонув угору. А от Линч гупнувся об землю з глухим ударом, який було чути по всьому стадіоні. Ірландські вболівальники застогнали.
- Дурень! - у розпачі вигукнув містер Візлі. - Крум прикидався!
- Тайм-аут! - заволав Беґмен. - Фахівці-чармедики поспішають на поле, щоб оглянути Айдана Линча!
- Усе буде добре! Подумаєш, заорав носом! - заспокоював Чарлі Джіні, що перелякано перехилилася через бар'єр ложі. - Хоч Крум саме цього й добивався...
Гаррі поспіхом натис на всеноклі кнопки «повтор» та «коментар», покрутив трибок швидкості і приклав усенокль до очей.
Знову дивився в сповільненому темпі, як Крум і Линч пірнули вниз. У лінзах з'явився яскравий пурпуровий напис «Фінт Вронського - небезпечний ловецький прийом». Він побачив напружене й зосереджене обличчя Крума, котрий вийшов з піке буквально в останню секунду, тоді як Линч вгатився в землю, і зрозумів - Крум не гнався за сничем, він просто обдурив Линча. Гаррі ще ніколи не бачив такого польоту. Здавалося, що Крум узагалі не користується мітлою. Він так легко рухався в повітрі, наче був невагомий. Гаррі переставив усенокль на нормальну швидкість і спрямував його на Крума. Той тепер кружляв високо над Линчем, котрого чармедики приводили до тями якимось зіллям. Гаррі ще пильніше придивився до Крумового обличчя й побачив, як його темні очі зиркали скрізь по полю, що було далеко-далеко, метрів з тридцять, унизу. Поки Линч був непритомний, він не гаяв часу і безперешкодно роззирався за сничем.
Нарешті Линч звівся на ноги, осідлав під збадьорливі вигуки зеленого моря прихильників свою «Вогнеблискавку» й злетів у повітря. Після його повернення в команди Ірландії ніби відкрилося друге дихання. Коли знову пролунав свисток Мустафи, загоничі почали діяти так майстерно, що Гаррі аж рота роззявив.
Промайнуло ще п'ятнадцять швидких і шалених хвилин, за які Ірландія забила ще десять голів. Ірландці тепер вели з рахунком 130:10, а гра ставала дедалі бруднішою.
Коли Малет уже вкотре помчала до воріт, затиснувши під рукою квафела, їй назустріч вилетів болгарський воротар Зоґраф. Усе сталося так швидко, що Гаррі нічого не помітив, але обурення ірландських уболівальників і довгий пронизливий свисток Мустафи свідчили про якесь порушення.
- Мустафа робить зауваження болгарському воротареві за удар ліктем! - повідомив Беґмен збуджених глядачів. - І ось... так і є, Ірландія проб'є штрафний удар!
Леприкони, що здійнялися в повітря розлюченим осиним роєм, коли було порушено правила щодо Малет, тепер утворили своїми тілами напис: «ГИ-ГИ-ГИ!». Віїли з другого боку поля скочили на ноги, сердито розметали навсібіч волосся і знову почали танцювати.
Брати Візлі й Гаррі позатикали пальцями вуха, але Герміона, що й не думала цього робити, невдовзі вже смикала Гаррі за руку. Він глянув на неї, а вона нетерпляче витягла йому пальці з вух.
- Дивися на суддю! - захихотіла вона.
Гаррі глянув на поле. Гасан Мустафа приземлився прямо перед віїлами-танцюристками й поводився дуже дивно. Він вигравав м'язами і збуджено розгладжував вуса.
- Е ні, це вже занадто! - вигукнув Лудо Беґмен, ледве стримуючи сміх. - Та штурхоніть же хто-небудь того суддю!
На поле вибіг чармедик, що й сам затуляв вуха пальцями. Він ударив Мустафу ногою по гомілці, і Мустафа, здається, отямився. Гаррі знову подивився у всенокля й побачив, як присоромлений суддя репетує на віїл, які врешті-решт неохоче припинили танець і тепер стояли бунтівною зграєю.
- Якщо я не помиляюся, Мустафа робить спробу видалити з поля живих талісманів болгарської збірної! - пролунав Беґменів голос. - Такого ми ще
