Артеміс Фаул - Йон Колфер

Холлі увімкнула захист. Довелося докласти трохи більше зусиль, ніж звичайно. На лобі виступили краплинки поту. Негайно треба провести Ритуал, подумала дівчина. І чим скоріше, тим краще.

Думки відволікло якесь занепокоєння внизу. Щось порушило гармонію нічних звуків. Холлі поправила крила і полетіла подивитися. Лише подивитися, нагадала вона собі. Усе інше не її робота. Офіцерів Рекону направляють вистежувати, а виловом займаються хлопці зі спеціального відділку.

Троль був просто під нею. Він трощив стіну міста, і та розсипалася під його міцними пальцями, немов печиво. Холлі забракло повітря. Ну і страхіття! Великий, як слон, і в десять разів сердитіший. Навіть гірше, ніж сердитіший. Він був переляканий.

— Контроль, — сказала Холлі в мікрофон. — Утікача вистежено. Ситуація критична.

На іншому кінці почувся голос самого Рута.

— Поясніть, капітане.

Холлі направила на троля камеру.

— Утікач продирається крізь стіну. Контакту не уникнути. Як далеко звідси Служба Вилову?

— їм потрібно щонайменше п’ять хвилин. Ми ще в шахті.

Холлі прикусила губу. Рут у шахті?

— Дуже довго, командире. Через десять секунд усе місто вибухне... Я рушаю туди.

— Ні, Холлі... Капітане Шорт. У тебе немає запрошення. Ти знаєш правила. Лишайся на своїй позиції.

— Але, командире...

Рут її обірвав.

— Ні! Жодних але, капітане. Тримайтеся подалі. Це наказ!

У Холлі скипіла кров. Мабуть, на мозок вплинули пари бензину. Що робити? Яке рішення буде правильним? Життя або накази?

Тут троль прорвався крізь стіну, і нічну тишу пронизав голосок дитини.

— Аіуто! — кричала вона.

На допомогу. Ось і запрошення. Можна більше не чекати.

— Вибачте, командире. Троль божеволіє від світла, а там діти.

Вона ясно бачила червоне від люті обличчя Рута, коли почула його голос.

— Не смій, Шорт! Або наступні сто років чиститимеш багнюку!

Дарма. Холлі вимкнула мікрофон і кинулася туди, де був троль.

Капітан Шорт притиснула руки до боків і влетіла в діру. Опинилася в ресторанчику. Тут було повно людей. Троль, тимчасово засліплений електрикою, розгублено крутився по центру зали.

Усі мовчали. Навіть дитина більше не кричала. Усі сиділи, роззявивши рота, і ситуація була тим більше комічною, що на головах у гостей були яскраві паперові капелюшки. День народження святкують. Офіціанти застигли з величезними тацями, заставленими тарілками з макаронами. Пухкі італійські малюки позатуляли очі долонями. Спочатку все так і починається: приголомшлива тиша. Потім починають кричати.

На підлогу впала пляшка вина. Вона перша порушила тишу. Потім настав хаос. Холлі поморщилася. Крик тролі ненавидять майже так само, як і світло.

Троль підняв свої велетенські руки і зі свистом замахнувся кулаками. Класична поведінка хижака. Тварюка збирається перейти до наступу.

Холлі витягла зброю і переключила режим. Убивати його вона не може за жодних обставин. Навіть для того, щоб урятувати людей. Але його можна вивести з ладу, поки сюди дістануться хлопці зі Служби Вилову.

Вона прицілилася до вразливого місця внизу шиї та випустила в троля концентрований іонний промінь. Велетень спотикнувся, зробив кілька непевних кроків і дуже розсердився.

«Добре, що я під захистом», — подумала Холлі. Невидима. Спостерігач побачить лише пульсуючий синій промінь, що з’явився просто з повітря.

Троль повернувся до неї, по плечах у нього розсипалося скуйовджене волосся.

Без паніки. Він мене не бачить.

Троль схопив стіл.

Невидима. Абсолютно невидима.

Він розмахнувся непевною рукою і запустив його.

Повітря лише трохи здригнулося.

Стіл летів їй прямо в голову.

Холлі відсахнулася. Спізнилася на секунду. Стіл зачепив пристрій за спиною і збив бензиновий бак. Той відскочив угору, лишивши за собою шлейф вогненебезпечної рідини.

В італійських ресторанах, щоб ви знали, повно свічок. Бак пролетів прямо крізь великий канделябр. Спалахнуло полум’я. Палаючі краплини бензину смертельним феєрверком посипалися на троля. Холлі теж кинулася на нього.

Він її бачив. Жодних сумнівів. Він мружився на неї, намагаючись розгледіти в ненависному світлі. Її захист зник. Магія скінчилася.

Холлі звивалася в лапах троля, та дарма. Пальці чудовиська були завбільшки з банани, але значно твердіші. Вони легко б розчавили їй ребра. Гострі, мов голки, кігті уп’ялися в цупку тканину комбінезона. Будь-якої миті тканина не витримає, і їй прийде кінець.

Думати Холлі не могла. В ресторані здійнявся галас. Троль вишкірив ікла: намагався вхопити шолом гнилими зубами. Навіть крізь фільтр Холлі відчувала огидний сморід з його рота. Повіяло горілим волоссям: у троля загорілася спина.

Зелений язик тварюки Потягнувся до візора, з нього капала слина. Візор! Ось воно! Єдиний шанс.

Холлі дотяглася вільною рукою до кнопок на шоломі. Тунельні фари. Дальнє світло.

Вона натиснула на кнопку, і 800 ватт нефільтрованого світла вирвалося із лампочок над її очима.

Троль відсахнувся і заревів від болю. На полицях бару задзеленчали пляшки і склянки. Бідолашна істота не витримала. Переляканий, у вогні, а тепер іще і засліплений. Крихітним мозком заволоділи шок і біль. І мозок відмовився працювати. Троль комічно й незграбно клацнув щелепами. Холлі відкотилася, щоб не потрапити під ікла.

Запанувала тиша. Коли-не-коли дзенькало скло, потріскувала палаюча волосинка або хтось схлипував. Холлі піднялася на тремтячі ноги. За нею спостерігало багато очей. Людських очей. Вона була на сто відсотків видима. І таємниці ці люди не зберігатимуть. Така вже це нація. Обожнюють розповсюджувати плітки.

Вона підняла розкриті долоні. Жест миру.

— Скузатемі тутті, — легко зірвалися з язика слова. Вибачте за все.

Італійці дуже люб’язно відповіли, що нічого, нічого.

Холлі повільно сунула руку в кишеню і витягла невеличку сферу. Поклала її по центру на підлогу.

— Гуардате, — сказала вона. Дивіться.

Усі подалися вперед, щоб роздивитися маленьку сріблясту кульку. Вона цокала, швидше і швидше, немов лічильник бомби. Холлі повернулася до сфери спиною. Три, два, один...

Бум! Шарах! Масова непритомність. Нічого серйозного, просто через сорок хвилин усі відчують головний біль. Холлі зітхнула. В безпеці. На якийсь час. Вона підбігла до дверей та опустила клямку. Ніхто не зайде і не вийде. Хіба що крізь дірку в стіні. Потім вона побризкала на троля ресторанним вогнегасником, сподіваючись, що той не прийде до тями від крижаної піни.

Холлі оглянула безлад, який вона вчинила. Погано, нічого не скажеш. Гірше, ніж у Гамбурзі. Рут заживо здере з неї шкіру. Краще вже з тролем зустрітися. Кар’єрі кінець, це вже точно, але раптом це стало і не так уже важливо, під ребрами запекло, і скроні стиснув гострий біль. Може, трохи відпочити? Хвилиночку. Щоб зібратися з силами і гідно зустріти