Мявчик та Вогник: Лабіринт Забутих Речей - Герцог Фламберг

— Цей камінь знайшов мене... але тепер він має знайти тебе, – сказав Вогник, його голос був тихим, а щоки злегка почервоніли від сором'язливості, яку він раніше ніколи не відчував. Іскорка, сяючи від щастя, прийняла подарунок, і її бурштинові очі заблищали від сліз радості.

На честь повернення порядку і всіх речей, а також на знак подяки героям, у Букнеті влаштували грандіозний "Фестиваль Знайдених Речей". Це було справжнє свято, де люди обмінювалися історіями про свої втрати і несподівані знахідки, а також ділилися тим, що для них є справжньою цінністю – не матеріальними речами, а спогадами, дружбою та коханням. Місто гуділо від святкової метушні, лунала музика, всюди стояли столи, заставлені смаколиками.

На святі Вогник та Іскорка танцювали разом, їхні золоті та смарагдові луски виблискували у світлі святкових ліхтарів, створюючи магічний, рухливий візерунок. Мявчик та Муся спостерігали за ними з теплою посмішкою, відчуваючи гордість за своїх друзів.

— Ну що ж, схоже, у Вогника з'явилася нова золота прикраса, – хитро мружить око Шапка, дивлячись на Іскорку, яка була прекрасна у світлі вогнів. — І цього разу, сподіваюся, він її не загубить. Бо я не збираюся знову лізти у той Лабіринт, щоб шукати його серце! Мої нерви не залізні, а помпон – не гумовий, щоб так ризикувати! 

Муся, посміхаючись і кидаючи на Шапку лагідний погляд, відповіла: 

— Думаю, цього разу його серце буде надійно заховане. У неї.

Зміни торкнулися не лише речей, а й самого Букнета. Мешканці стали більш уважними до дрібниць, цінували кожну річ, менше смітили і намагалися не забувати про те, що мають. А в бібліотеці створили спеціальний "Куточок Забутих Історій", де збирали розповіді про загублені речі та їхнє повернення, щоб нагадувати собі, що найважливіше – це те, що зберігається в серцях, у пам'яті, у стосунках, а не у забутих дрібницях. 

Кінець