Фатальне (не) везіння - Ірен Кларк

— Ой, ну що ти починаєш…

— ЩО Я ПОЧИНАЮ?!

Андрій, який досі стояв збоку й спостерігав, лише потер обличчя рукою.

— Я так і знав. Треба було лишити вас у тому клубі.

А я?

Я стояла посеред цієї бурі з гучними звинуваченнями, шаленими виразами обличь і вибуховими емоціями…

І нарешті зрозуміла.

Мені кінець.