Реактивація - Кулик Степан

Далі… Щоб усе це не означало, набір класів не двозначно натякав, що мене готують не у вчителі, будівельники чи музиканти. І якщо доведеться битися, я волію робити око в око. Інакше б не ліз на арену. Тому — воїн саме те, що потрібно. Та й сам натяк на важку броню звучить обнадійливо. Міцні обладунки — запорука того, що твій організм вціліє у будь-якій сутичці. Аналітик… Навіть обдумувати не варто. Де я, а де усіляка машинерія. Я навіть до тостера і електрочайника ставлюся насторожено. Ніколи не знаєш, що вони вибрикнуть. І коли тріснуть тебе струмом. Одним словом, як кажуть мудрі люди, при всьому багатстві вибору альтернативи немає. Як тільки дозволять — стану воїном.

З характеристиками і навиками зрозуміло. Дивує, що показники такі низькі, бо ж маю себе за дебелого і міцного парубка. Здохлякам на арені робити нічого… але це ж і обнадіює. Бо підтверджує слова ШІ, що тут, у Системі, доклавши певних зусиль, я зможу стати справжнім монстром. Як він казав? Супером?

До речі… Щось він давненько мовчить. Міг би й сказати кілька слів.

Згадай дідька, той і вискочить з-за кута.

«Ну як? Освоївся? Розібрався» — зашурхотів у голові вже знайомий голос.

— Загалом, так… Залишилося лише активацію пройти. Ну і зрозуміти, як усе це допоможе тобі.

«З активацією проблем не буде. Оскільки ти взаємодієш лише з локальною мережею Системи, а вона, у свою чергу, частково підконтрольна мені, то згенерувати кілька простеньких завдань, не проблема. Але не думай, що я весь час стану тобі підігрувати. В подальшому я втручатимуся лише у крайньому випадку. Бо Система такі речі відслідковує і може забанити тебе як читера. Що, ні тобі, ні тим більше мені, зовсім не потрібно. Тож, допоможу лише на старті. Типу, задля навчання. От що ти планував сьогодні робити?»

— Сьогодні?.. Ну, в цілому, я планував вирішити проблему харчування. Сходити в технологічні тунелі і пошукати там їстивні гриби.

«Чудово! А ну, глянь в блокнот…»

Я слухняно відкрив блокнот і прочитав:

Завдання №1. Набрати «5» їстивних грибів. Нагорода — 10 балів досвіду. Активація акаунта.

«Ну як? Годиться?»

— Гм… Як тобі сказати… — почухав я потилицю. — Не сказав би, що це дуже легке завдання. Не можна було завдати щось на кшталт: зробити зарядку?

«А в чому проблема? Що не так?»

— Хоча б у тому, що в тунелях водяться щурі-мутанти, зустріч з якими становить серйозну небезпеку. І якщо один-два гриби ще можна зірвати швидко і непомітно, то шукаючи аж п’ять штук, я точно нарвуся на небажану зустріч.

«Не знав… Я ж казав, задіяно лише двадцять сім відсотків потужностей. Тож володію далеко не всією інформацією. Кажеш — щурі небезпечні?»

— Сам не бачив, але чутки різні ходять.

«Що ж. Тоді додамо ще одне завдання. Щоб використати ситуацію максимально… — голос затих, а коли озвався знову, то звучав немов здивовано. — Ти мав слушність. Система оцінила ризики і вже внесла свої поправки. Заглянь в блокнот»

Відкриваю…

Завдання № 2. Знищити хоча б одного щура-мутанта. Нагорода — 10 балів досвіду.

Завдання № 3. Знищити 10 щурів-мутантів. Нагорода — 50 балів досвіду, 5 срібних кредитів.

Завдання №4. Знищити гніздо щурів-мутантів. Нагорода — 100 балів досвіду, 20 срібних кредитів. Додаткове завдання: вбити Королеву щурів. Нагорода — 50 балів досвіду. Предмет екіпірування (рандомно). Клас — не нижче «рідкісний»

Ого. Система й справді не дрімає. Скільки всього насипала. І, судячи з розміру нагород, виконати ці завдання буде не просто.

«Маєш слушність. Тепер Система контролюватиме кожен твій крок і робитиме все, щоб ти міг розвиватися якомога швидше. Тому, і мені варто подбати про те, аби вона не перехопила віжки і не перешкодила у досягненні головної мети. Заглянь у блокнот ще раз»

Роблю… Ого!

Над уже відомим списком, з’явився новий запис. Великими і товстим літерами:

«Глобальне завдання! Дістатися командного пункту Центру Управління Терра-201! Нагорода — 50 000 балів досвіду, 100 золотих кредитів. Предмет екіпірування (рандомно). Клас не нижче «елітного».  

«Все. Тепер це твоє основна мета, і Система буде змушена підлаштовуватися під нього, генеруючи завдання так, щоб з кожним кроком наближати тебе до цілі»

— Годиться. Можна починати?

«Треба. Під лежачий камінь і вода не тече. Вперед. І нехай тобі допомагає думка про те, що чим швидше ти дістанешся до мене і допоможеш з перезавантаженням, тим швидше життя мешканців Терри-201 повернеться у нормальне русло. Принаймні, достатньо для того, аби більше не вважати казками ШІ і міжзоряні подорожі. Успіху тобі зокрема і всім нам загалом»