Дівчина, що гралася з вогнем - Стіг Ларсон
Наступної відповіді він безнадійно прочекав кілька годин, але о четвертій годині ранку здався і пішов спати.
Розділ 19
Середа, 30 березня — п’ятниця, 1 квітня
У середу нічого особливо цікавого не сталося. Мікаель витратив цей день на те, щоб відшукати в матеріалах Даґа Свенссона всі згадки імені Зала. Там само, як і свого часу Лісбет Саландер, він виявив у комп’ютері Даґа папку під назвою «Зала» і прочитав, відповідно, три документи, що містилися в ній: «Ірина П.», «Сандстрьом» і «Зала» і, так само як Лісбет, виявив, що у Даґа було джерело в поліції на прізвище Гюльбрансен. Мікаелю вдалося знайти його слід у кримінальній поліції Сьодертелье, але, зателефонувавши туди, він почув, що Гюльбрансен у службовому відрядженні і повернеться тільки наступного понеділка.
Він переконався, що Даґ Свенссон приділив Ірині П. багато часу. З протоколу розтину він дізнався, що в лютому цю жінку було жорстоко вбито після довгих тортур. Поліція не знайшла вбивці, але, позаяк жертва була повією, передбачалося, що винного слід шукати серед її клієнтів.
Мікаель задумався над тим, чому Даґ Свенссон вклав документ про Ірину П. до папки «Зала». Це вказувало на те, що він пов’язував Залу з Іриною П., але в його текстах із цього приводу нічого не знайшлося. Іншими словами, Даґ Свенссон тримав цей зв’язок у голові.
Документ, названий власне «Зала», був такий лаконічний, що його можна було прийняти за випадкову робочу замітку. Мікаель відзначив, що Зала (якщо він існував насправді) уявляється якоюсь примарою кримінального світу. Вказівок на джерела в тексті також не було, і все разом справляло враження чогось нереального.
Він закрив документ і почухав потилицю. Розслідування вбивства Даґа і Міа виявилося набагато складнішим завданням, ніж він собі уявляв. Крім того, його весь час брали сумніви. У нього не було реальних доказів того, що Лісбет непричетна до вбивства, він міг спиратися тільки на своє внутрішнє почуття, яке говорило йому, що в неї не було причин вирушити до Енскеда і вбити двох його друзів.
Йому було відомо, що браку коштів вона не відчувала; скориставшись своїми хакерськими талантами, вона вкрала фантастичну суму в кілька мільярдів крон. Навіть сама Лісбет не знала, що йому це відомо. За винятком одного випадку, коли він (з відома Лісбет) розповів про її здібності Еріці Берґер, він не розкривав її таємницю нікому.
Мікаель не хотів вірити, що Лісбет Саландер винна у вбивстві. Він був перед нею в неоплатному боргу: вона не тільки врятувала йому життя, коли його замірявся вбити Мартін Ванґер, але врятувала і його професійну кар’єру, а також, мабуть, і журнал «Міленіум», коли принесла йому на таці голову фінансиста Ханса Веннерстрьома.
Таке багато до чого зобов’язує. До Лісбет Саландер він почував велику відданість. Хай навіть вона виявиться винною, він все одно робитиме все від нього залежне, щоб допомогти їй, коли її рано чи пізно спіймає поліція.
Але, з другого боку, він розумів, що не знає про неї нічого. Докладні психіатричні висновки, той факт, що вона примусово госпіталізувалася і лежала в одній з найсолідніших психіатричних клінік Швеції і потім була визнана недієздатною, серйозно свідчив про те, що з нею не все гаразд. Телебачення приділило багато уваги виступу головного лікаря Уппсальської психіатричної клініки Петера Телебор’яна — з етичних міркувань він не висловлювався безпосередньо про Лісбет Саландер, та зате багато говорив про кризу в психіатрії. Він мав великий авторитет не тільки в Швеції, а й у міжнародному масштабі і був визнаним експертом в галузі психічних хвороб. Він говорив дуже переконливо і зумів висловити своє співчуття жертвам та їх рідним, але в той же час показав, що не менш стурбований благополуччям Лісбет Саландер.
У Мікаеля виникала думка про те, щоб зв’язатися з Петером Телебор’яном і заручитися його допомогою, але, поміркувавши, він одмовився від цієї ідеї: відомий психіатр ще встигне допомогти Лісбет, коли її заарештують.
Він пішов до буфетної, налив собі кави у філіжанку з гаслом помірної коаліційної партії і попрямував до кабінету Еріки Берґер.
— У мене набрався довгий список сутенерів і клієнтів, з якими необхідно поговорити, — сказав він.
Вона стурбовано кивнула.
— На те, щоб перебрати їх усіх, піде близько двох тижнів. Вони розпорошені по всій країні від Стренґнеса до Норчьопінга. Мені потрібна буде машина.
Вона відкрила сумочку і дістала ключі від свого «BMW».
— Це не завдасть тобі клопоту?
— Можеш не турбуватися. Я постійно їжджу на роботу на метро, а у разі чого можу взяти машину Ґреґера.
— Дякую тобі.
— Але тільки з однією умовою.
— З якою?
— Деякі з цих типів кінчені недолюдки. Якщо ти збираєшся звинувачувати сутенерів у вбивстві Даґа й Міа, то я хочу, щоб ти взяв оце із собою і завжди тримав при собі в кишені куртки.
З цими словами вона поклала на стіл балончик із сльозоточивим газом.
— Звідки це в тебе?
— Купила якось торік у США. Невже я, самотня жінка, повинна вештатися ночами зовсім беззбройна!
— Уявляєш собі, що почнеться, якщо я скористаюся цією штукою і загримлю за незаконне володіння зброєю!
— Вже краще так, ніж якщо мені доведеться писати твій некролог. Не знаю, Мікаелю, розумієш ти це чи ні, але іноді я дуже за тебе хвилююся.
— Розумію.
— Ти часто ризикуєш і вже якщо вбив щось у голову, то ні за що не відмовишся від своїх дурниць.
Мікаель усміхнувся і поклав балончик Еріці на стіл.
— Дякую тобі за турботу, але ця річ мені не знадобиться.
— Мікке, я вимагаю!
— Все гаразд. Я вже підготувався.
Він сунув руку в кишеню і витягнув балончик із сльозоточивим газом — той самий, який він знайшов у сумці Лісбет Саландер і відтоді носив із собою.
Бубланськи постукав у двері службового кабінету Соні Мудіґ і сів у крісло для відвідувачів перед її столом.
— Ноутбук Даґа Свенссона, — мовив він.
— Я теж про це думала, — відгукнулась вона. — Я ж бо складала розклад занять Свенссона і Берґман в останній день їх життя. У нім як і раніше залишаються прогалини. Даґ Свенссон не заходив цього дня до редакції «Міленіуму», але він багато роз’їжджав містом, а о четвертій годині зустрівся із давнім приятелем по університету. Це була випадкова зустріч у кафе на Дроттнінгсґатан. Його приятель
