Пропоную тільки інтим - Белла Сніжна
- Тобі дали відпустку. - каже мені Марина.
За які такі заслуги? Мені ще пару тижнів відпрацювати треба. Я повернулася сьогодні рано вранці, думала відразу кинутися в бій, щоб не напружувати більше сестру. Набрала її, обрадувала. А вона мені у відповідь по чергову відпустку.
- Ну вважай, я домовилася. - каже.
- Марин, там точно все в порядку? Мене там, бува, не звільнили? А ти просто сказати боїшся.
- Знаєш, Саш, припиняй бачити в мені ворога. - каже серйозно Марина.
Судячи з усього, вона не налаштована на жарти.
- Марин, у тебе точно нічого не сталося?
- Ні, з чого ти взяла? - сміється натягнуто.
- З того що ми близнючки, і я відчуваю, коли ти брешеш. - чухаючи Піратика, кажу їй.
Моя руденька пухнаста дупка нудьгувала! Я тільки зайшла в квартиру, сказала: «Я повернулася!» і все! Він вибіг закидав мене претензіями, але більше далеко не відходить.
- Знаєш, ти права. Нам потрібно буде поговорити. - раптом каже Марина серйозно. - Я повернуся, і ми обов'язково зустрінемося.
- Повернешся? - перепитую.
- Так, я ... Відлітаю на тиждень.
- Ти настільки вжилася в роль що навіть замість мене у відпустку летиш? - кажу сміючись.
- А що, я не заслужила відпочинок? - питає вона різко. Я навіть на якийсь момент гублюся від її тону.
- Та ні. Я жартую, Марин. Ти заслужила відпочинок. Добре тобі відпочити.
- Угу. Спасибі. - каже.
Ще перекинулися парою незначних фраз і попрощалися. Але все одно у мене якесь відчуття недомовленості залишилося.
Може набрати когось з роботи і запитати, як йдуть справи.
Ну звичайно, вже уявила собі цю картину. Подзвоню і запитаю, як я себе вела минулий тиждень. Дуже цікава ситуація. Та й раз Марина каже все добре, значить так і є. Вона має рацію, пора навчитися їй довіряти. Адже мені ніхто не дзвонив на особистий телефон, на скаржився, що я десь напартачила. Значить все добре. А Марина судячи з усього просто втомилася. Раз вона летить, значить сувенірчик почекає ще трохи.
Марго я теж подзвонила, обрадувала, що повернулася і за Піратиком їй більше переживати не треба. Вона сказала, що я просто вчасно. Зараз вона на побачення. Але коли повернеться, чекає від мене пояснення. Чому я вирішила повернутися одна і сьогодні. І чому я так просто відпустила Вікторію. Про неї їй ще вчора виявляється Кріс все розповіла.
Поговоривши з нею, набрала Рому.
Він не відповів. Дивно. Але може зайнятий? Написала йому що прилетіла. Лист не дійшов. У нього немає мережі?
Вирішивши не мучити себе очікуванням, пішла в душ. З телефоном. Але він задзвонив, як тільки я вийшла з ванни, закутана в рушник.
- Привіт. - кажу радісно.
Навіть не намагалася приховати що щаслива його чути.
- Ти де? - запитує у відповідь замість вітання.
Оглядаюся. Раптом двері у ванну виявилася телепортом, і я вийшла не в кімнаті Роми.
- У нас дома. - кажу, розумію, що сказала «нас». - Точніше у тебе.
- Дуже добре. - каже він радісно.
- А чому ти не відповідав? - питаю.
- Мережі не було.
Бреше? За весь час що ми жили у Алекса мережі не було лише коли ми в комірчині ховалися і то не впевнена. Не до того мені було щоб мережу перевіряти.
- Чим займаєшся? - запитує він.
- Ти кудись ідеш? - уточнюю у відповідь.
Таке відчуття що він навіть не йде, а біжить.
- Ти не відповіла. - каже.
- Так спати зібралася.
- В моєму ліжку?
- Це все Піратик. Не залишати ж мені його одного спати на твоєму великому ліжку. - кажу, лягаючи на ліжко, обіймаючи подушку.
Вона пахне кондиціонером. Може оббризкати Роминими духами? Ніби він поруч, а не на іншому континенті.
- Куди ж без нього. - каже. - Вижив без тебе?
- Вижив, але знаєш, по очах його бачу, що мучився і був майже при смерті.
- Я не сумнівався. А сам, напевно, на пару кіло поправився.
- Це від стресу. - захищаю котика.
Піратик якого ми обговорюємо раптом стрепенувся. Хоча до цього спокійно спав поруч, скрутившись клубочком. Він підняв голову, заворушив вухами, і втік. Я за ним.
Що цікаво побіг він до вхідних дверей. І я зрозуміти не могла чому він сів перед дверима, коли не почула шум немов замки відкривають. З Марго домовилася завтра побачитися, Рома далеко. Хто це?!
- Ро-о-ом! - Тягну я тихо.
- Так?
- Хтось ломитися в двері! - кажу.
- В які?
- Вхідні!
- Так? - знову питає.