Твій на місяць - Анастасія Соловйова

Я не збирався цілувати її — не хотів обнадіювати, боявся завдати болю. Але все одно поцілував. Не міг інакше: з першої зустрічі хотів дізнатися смак її губ.

Той поцілунок змінив усе. Я ніколи не відчував нічого подібного. Ася була податлива, ніжна, розкута — стогнала від моїх дотиків, звивалася і схлипувала. Її тіло говорило лише одне: візьми мене тут і зараз. Її руки вивчали мій живіт, а я мріяв позбавити її зайвого одягу і трахнути біля холодної стінки гуртожитку. Але знову не міг собі дозволити: це ж Ася стогне піді мною, а не якась дешевка з нічного клубу. Я не міг так вчинити з нею — покликати додому, скористатися хвилинною слабкістю, а потім забути, як колишніх коханок.

Ася смикнулася, відчувши моє збудження, і я тут же припинив шалений поцілунок. Мені не потрібні стосунки, то навіщо мучити дівчину? Сказав якусь нісенітницю, вона образилася і намагалася втекти, але я не дозволив. Згладив прощання легким поцілунком, щоб не засмучувати її ще більше.

Ася мені подобалася. Я хотів її: хотів бачитись з нею, хотів обговорювати якусь банальну хрінь, хотів засипати з нею в одному ліжку, попередньо довівши до оргазму кілька разів. Але стосунки не входили до моїх планів, а пропонувати Асі необтяжливі зустрічі здавалося неправильним. 

Тієї ночі я вирішив припинити наше спілкування або зробити його суто формальними. Ніяких більше поцілунків та побачень.

Але Ася зненацька приперлася до мене і побачила дівчину однокурсника Олексія. Зблідла, її губи та руки тремтіли, в очах сяяв дикий розпач. Вона щось прошепотіла, натужно посміхнулася, а я чудово розумів, як їй зараз боляче. Хотів зупинити від втечі, але не зміг. Хотів кинутися за нею, але стримався.

Тоді я нарешті зрозумів, що закохався. Не вірив, що колись відчую це знову. Любов приносить лише біль та розчарування. Я повинен був відпустити Асю, але натомість зайшов на сайт заміського комплексу і забронював два окремі номери. Запевнив себе, що стримаюсь і пальцем до неї не доторкнусь. Ідіот.

Я бачив, що Ася дико хвилювалася та нервувала, коли пропонувала зіграти в більярд. Вже тоді у мене з'явилися підозри. Вона грала чудово, але все ж таки поступалася мені в майстерності. Ася вбивала кулі неакуратно, пальці кілька разів зісковзували з кию, вона криво усміхалася, її вії тремтіли, щоки розчервонілися, у синій глибині її погляду розпалювалася паніка. Вона шалено жадала перемоги, з кожною хвилиною вона згасала, розуміючи, що ось-ось програє. І я спеціально запоров останню партію.

Ось він, поворотний момент. Якби я відмовився поїхати з Асею в заміський комплекс, не було б цієї гри в більярд та наступної розмови у її кімнаті. Ми б не переспали, я б не піддався почуттям. Наша суперечка добігла б кінця, і я зі спокійною душею відпустив би Асю, знаючи, що зміг вберегти її від себе, не завдав їй болю, не змусив страждати і проклинати день нашої зустрічі.

Адже я з самого початку знав, що так буде. Розумів, що не зможу відповісти їй взаємністю, і втрачу назавжди. Як Наташу. З нею я був сліпим егоїстичним мудаком, не звертав уваги на труднощі, що виникли у наших стосунках, ігнорував її згаслий погляд та натягнуту посмішку. Вірив, що все налагодиться. Зрештою саме я підштовхнув Наташу до зради. Навмисне сказав гидкі слова, коли побачив її з іншим чоловіком. Я довго не міг пробачити собі ту жорстокість і байдужість, які стали причиною смерті близької мені людини.

Іноді замислююся: а чи любив я Наташу? Може, це була лише банальна закоханість і пристрасть, які я через незнання прийняв за сильні почуття. До зустрічі з Асею я навіть не думав про це, але поступово почав аналізувати минуле. Наталці я не довіряв, душу перед нею не відкривав, вона часто скаржилася на мою мовчанку та байдужість. Мені було не цікаво, чим вона живе, про що думає. Її порожні розповіді про те, як минув день, я майже не слухав, а Наталка ображалася, коли помічала мою байдужість.

Поступово вона віддалилася від мене, а я не хотів визнавати, що не відчуваю до неї колишнього потягу.

У житті є моменти, які тебе ламають, все непотрібне і показне перетворюється на потерть, світ з фонового режиму перетворюється на основний: і ти бачиш власні помилки, від усвідомлення яких хочеться здохнути. Таким страшним моментом стала для мене абсурдна, безглузда смерть Наташі. Кожен день мене з'їдало почуття провини. Не рятувала ні турбота брата, ні старання матері та вітчима, ні тверезий погляд на світ. Я розумів, що те, що сталося, — це безглузда випадковість, жахливий збіг обставин, і я маю пробачити себе. Але натомість вибрав шлях саморуйнування і цілий рік жив у пеклі.

Я знову кидаю погляд на пляшку віскі. Виходжу на балкон і довго сміюся. Те пекло не йде ні в яке порівняння з пеклом, яке зараз зжирає мене зсередини.

Ось він, другий переломний момент у моєму житті. Я втратив Асю.

Дівчину, якій я розповів усю правду про своє минуле.

Дівчину, чий мелодійний сміх змушував моє серце битися частіше.

Дівчину, яка показала, що життя може бути прекрасним, легким і непередбачуваним

Дівчину з найкрасивішими сапфіровими очима.

Дівчину, яка спромоглася покохати такого мудака, як я.

Дівчину, яку я кохаю.

Тільки зрозумів це надто пізно.

___

Мої любі! Запрошую вас до своєї новинки "Моє зведене прокляття". Це історія першого шаленого кохання, історія заборонених почуттів між зведеним братом і сестрою. Буде емоційно, гаряче та дуже цікаво:))