Мед для Ворона - Селена Рейні
– Так, – спокійно відповів. – Але мене дивує те, що ти про це не знав.
Остання фраза ніби різонула Дениса. Як він міг про це знати, якщо Софія нічого про себе не розповідала? А він сам би й не докумекав про таке запитати…
– Коли ви бачилися востаннє?
– У неділю.
Ця відповідь добила чоловіка. Бо саме у неділю він стукав у закриті двері. А коли подзвонив, то Софія навіть не спромоглася сказати йому, що поряд з нею його сестра. Була б у Софії зустріч з якось іншою подругою, – він би зрозумів. Але вона була з його сестрою!
– Ти сердишся? – здивувалася Аліса.
– Ні, – гаркнув. – З чого ти це взяла?
І перш ніж сестра розкрила рот, щоб назвати конкретні ознаки того, що Денис сердиться, він додав:
– Мені потрібно іти.
І не чекаючи на запитання чи заперечення, кинувся геть з їхньої квартири. Тепер на нього були розгнівані дві вагітні жінки. От тільки претензії Аліси були йому зрозумілі. А от що з Софією, – Ворон не міг втямити.
У нього була точка відліку: ніч у його квартирі. Проте, об які думки він не бився головою, зрозуміти, що змусило Софію так ставитися до нього не міг.
Він дав їй вибір і вона обрала гостьову кімнату. Можливо йому варто було бути настирливішим? А раптом для Софії просто прийти в його спальню було надто складно? Можливо вона чекала його в іншому ліжку та образилася, бо він не прийшов?
Від цих «можливо» та «раптом» у нього розпочалася мігрень.
Денис вже відкрив водійські дверцята, як його відштовхнув у бік Микита.
– Я поведу.
– Це ще навіщо? – спалахнув.
– Ти не в тому стані, щоб керувати.
Ворон лише вилаявся, але перейшов до пасажирської сторони.
– І куди ти мене повезеш? – запитав Денис, коли зрозумів, що друг їде в іншу сторону від дороги, яка веде до його квартири.
– Виговоритися треба, – пояснив Микита.
– Я не в настрої тебе слухати.
– Так і не мені виговоритися потрібно, а тобі, – відсік.
Далі вони їхали мовчки. Микита спинив машину біля хорошого нічного клубу.
– Тут говоритимемо, – відповів на німе питання друга. – Я тебе знаю, Денисе, лише хороше бренді тобі язик розв’яже.
Чоловіки зайшли у клуб, зайняли місце у дальньому кутку залу, куди не долинала музика і не потрапляли погляди чужих очей. Микита замовив хороший алкоголь, закуску та сік. Коли офіціантка все принесла, він налив Денису бренді, а собі яблучний сік.
– Я за кермом, – нагадав.
Ворон був настільки виснажений, що навіть не збирався сперечатися. Скільки він не пив? З того дня, коли познайомився з Софією. Як тільки вони зустрілися, у нього не було потреби в алкоголі. Та й зараз не було. От тільки він сам розумів, що хоче комусь відкритися. І Микита був найкращим варіантом. А без випивки він і слова з себе не видушить.
Одним махом Денис влив у себе перший стакан. І як тільки відчув, що венами розтікається приємне тепло, друг йому видався психіатром, який знає відповіді на всі його «можливо» і «раптом».
– І…, – підштовхнув його Микита.
І Денис розповів. Про те, як не бажав загрузнути у рутині стосунків та шлюбу. Випив. Як заплатив медсестрі, щоб підкинула йому здорових кандидаток. Ще хильнув. Як познайомився з Софією. Черговий ковток. Про контракт. Зрештою, Денис зізнався у тому, що дівчина ігнорує його.
– То ти боїшся, що Софія не дотримуватиметься контракту й відгородить тебе від дитини? – запитав Микита після довгої паузи.
– Ні. Софія не така. Вона б ніколи не забрала у мене дитину.
– Тоді що не так?
– Я не хочу, щоб вона відгороджувалася від мене, – це відкриття далося йому нелегко.
– Навіщо тобі це?
– Як це навіщо? Вона матір моєї дитини!
– Вона буде матір’ю твоєї дитини. А ти батьком її дитини. Все так, як передбачено контрактом.
– Але мені мало того, що передбачено контрактом! – сердився на друга, який зовсім не розумів його.
– Мало? Тоді що додатково ти хочеш від Софії? Може вона погодиться вписати це у договір?
– Та чхав я на той договір! Вона мені потрібна! Вся і зі всім!
– «Вся і зі всім» – це стосунки, – пояснив.
– Отже, мені потрібні стосунки! З Софією!
Вперше за вечір Микита усміхнувся.
– Вона така добра. І розумна. І красива. І сексуальна, – розговорився Ворон. – І з нею так просто в побуті! А ще, в неї тюль на вікнах! Ну хто зараз вішає тюль? У всіх рулети й жалюзі. А тюль – це ж так затишнооо, – тягнув слова.
– Тоді купи собі тюль, – зареготав з п’яного друга Микита. – Або запропонуй Софії зустрічатися з тобою.
– Це буде складно…
– Вона вже вагітна від тебе. Що тут складного?