Глибоко під водою - Пола Хокінс

Іде дощ, сказав я їй. Коли вона померла, ішов дощ. Не було так ясно, як сьогодні. Треба дочекатися дощу.

Вона не хотіла чекати.

Ми стояли на вершині скелі, дивлячись униз. Я не бачив нічого звідси, Нел, сказав я. Я не був тут. Я був нижче, де дерева, я нічого не міг бачити. Вона стояла на краю, спиною до мене.

Вона кричала? запитала вона мене. Коли вона падала, ти чув що-небудь?

Я заплющив очі, і я побачив її в машині, як вона тягнеться до мене, і я хотів сховатися від неї. Я сахнувся, але вона все тягнулася до мене, і я спробував відштовхнути її. Мої руки були на талії Нел, і я штовхнув її.

Подяки

Джерело саме цієї річки знайти зовсім не просто, але передусім маю подякувати Ліззі Кремер і Гарріет Мур — вони надають мені химерні ідеї і чіткі переконання, пропонують почитати книжки, які змушують багато про що замислитися, і не втомлюються підтримувати мене.

Одна річ — знайти джерело, а друга — іти за течією: тож дякую моїм непересічним редакторам — Сарі Адамс і Сарі Макґрет за те, що допомогли мені не збитися з дороги. А також дякую вам, Френкі Ґрей, Кейт Самано й Даню Кукафко, за вашу редакторську підтримку.

Дякую Елісон Берроу, без чиєї дружби й порад я, мабуть, не змогла б прожити ці два роки.

За підтримку й добрі слова, за поради щодо книжок і дивовижні ідеї я дякую Саймонові Ліпскару, Ларрі Фінлею, Джеффу Клоске, Крістін Кокран, Емі Блек, Біллові Скотту-Керру, Ліз Гогендел, Джинн Мартін, Трейсі Терріфф, Кейт Старк, Лідії Герт і Мері Стоун.

За дивовижно прекрасне оформлення обкладинки — дякую Річарду Оґлу, Джаї Майслі й Гелен Єнтус.

Дякую, Еліс Гоув, Еммо Джеймісон, Емілі Рендл, Камілло Дубіні, Марґо Віаллерон, за вашу працю, завдяки якій цю книжку люди зможуть читати десятками мов.

Дякую Маркусові Дьолю, Мадлейн Макінтош і Томові Велдону.

За професійні деталі — велика дяка Джеймсу Еллсону, який раніше служив у поліції Великого Манчестера, а також професору Шарон Коуен з юридичного факультету Единбурзького університету — і, безумовно, якщо в тексті ще трапляються якісь юридичні чи процедурні ляпи — то вони суто мої власні.

Дякую сестрам Рук із Віндзор-Клоуз за дружбу й натхнення, які мене тішать усе життя.

Дякую містерові Ріґзбі за поради й конструктивну критику.

Дякую Бенові Мейдену — за те, що не давав мені втратити землю під ногами.

Дякую моїм батькам Ґлінн і Тоні та братові Річарду.

Дякую усім-усім моїм багатостраждальним друзям.

І дякую Саймонові Дейвісу — за все!

Любі Читачі,

Дуже дякую Вам за те, що вже дивитеся на мій новий роман. Книжку «Глибоко під водою» я писала три роки, раз у раз повертаючись до тем і предметів, які мене захоплюють: місце жінки у світі, стосунки жінок між собою, ненадійність пам’яті, сила оповіді. За той час я записала не одну, а кілька загадок, та й розв’язала деякі теж.

Канада для мене — місце особливе: це одна з перших країн, де було опубліковано мою «Дівчину в потягу», це перше місце, де ця книжка стала національним бестселером номер один. Я досі не можу забути того потрясіння! Книжка дев’яносто три тижні залишалася у списку бестселерів видання «The Globe and Mail» завдяки, безумовно, ентузіазму канадського читача, і, чималою мірою, також завдяки фантастичній підтримці канадських продавців книжок.

Я хотіла б особливо подякувати мережі книгарень «Indigo» — ця організація стала одним з перших і найпотужніших прибічників «Дівчини в потягу». «Дівчина» була відзначена не тільки особисто за версією директорки Хезер Рейсмен і за версією «Spotlight» — вона також стала книжкою 2015 року за версією «Indigo» — і я в неоплатному боргу перед працівниками і клієнтами «Indigo».

Канада також була однією із перших країн, куди я поїхала у своєму турне з «Дівчиною в потягу». Я опинилася у морозяному Торонто в лютому 2015 року, щойно після виходу книжки. Я повернулася до Канади напередодні жовтневих виборів, і мені пощастило потрапити на письменницький фестиваль у Ванкувері — на диво затишне й людне зібрання в чудовому місці — він залишається серед моїх найулюбленіших літературних подій. Із нетерпінням чекаю на повернення до Канади й презентацію «Води» там.

Заздалегідь дякую за те, що читаєте мою книжку — сподіваюся, вона Вам сподобається.

З найкращими побажаннями,

Пола Гоукінз працювала журналісткою протягом п’ятнадцяти років, перш ніж братися за художню літературу. Народилася й виросла в Зімбабве. Пола переїхала до Лондона у 1989 році й живе там досі. Її перший трилер «Дівчина в потягу» став глобальним явищем, було продано близько 20 мільйонів примірників по всьому світу. Цей роман був опублікований понад сорока мовами, став бестселером № 1 у всьому світі. Однойменний фільм з Емілі Блант у головній ролі посів перше місце за касовим збором. «Глибоко під водою» — її другий окремий трилер.

Примітки

1

Мене відкорковано дуже рано.

Щось треба відпускати

Щось не можна

Що саме — думки різняться (англ.) (Тут і далі прим. пер.)

2

«Гра в числа» — вірш британської поетки Емілі Беррі (1981 р. н.).

3

Приблизно 183 см.

4

1,83—2,14 м.

5

Фантастична речовина, яка здатна позбавити сили Супермена.

6

7,5—10 см.